Теоретичні підходи до визначення місця циркулярної економіки в методології зеленої економіки і її зв'язок із біоекономікою, біологічною економікою і циркулярною вуглецевою економікою, заснованою на біотехнологіях

Abstract

Мета статті полягає у виокремленні форм взаємозалежності циркулярної економіки, сталої біоекономіки, біологічної економіки, циркулярна вуглецевої економіки, заснованої на біотехнологіях, біоекономіки по відношенню до зеленої економіки, яка виступає по відношенню до них "парасольковою концепцією". Це дозволить виявити потенціал солідаризації цих понять, що слугуватиме подальшому обгрунтуванню інструментів розвитку циркулярної економіки в міжнародних і національних стратегіях розвитку перелічених вище видів економік. Циркулярна економіка визначена як економічний простір, де цінність продуктів, матеріалів та ресурсів зберігається в економіці якомога довше, а утворення відходів зводиться до мінімуму. Біоекономіка охоплює виробництво відновлюваних біологічних ресурсів та перетворення цих ресурсів та потоків відходів у продукти з доданою вартістю, а також замінює викопний вуглець вуглецем на біологічній основі з біомаси із сільського господарства, лісового господарства та морського середовища. Біологічна економіка (англ. bio-based economy) визначається як бізнес, заснований на сировині з біомаси, за винятком класичних секторів, таких як харчова промисловість, рибальство та корми. З позицій соціального аспекту встановлено, що "зелена економіка", порівняно з "циркулярною економікою", з її акцентом на добробуті, соціальній справедливості та скороченні екологічного сліду і екологічних ризиків господарської діяльності як на рівні держави і компаній, так і на рівні домогосподарств, відновленні природного і соціально-інтегрованого капіталу як критичного економічного активу і джерела суспільних переваг є більш інклюзивною (включаючи, наприклад, екотуризм та освіту), втім поступається соціальною орієнтованістю порівняно зі "сталим розвитком". Взявши за основу позицію ЮНЕП щодо стратегічної ролі зеленої економіки в досягненні сталого розвитку, було з'ясовано взаємозв'язок між зеленою економікою та циркулярною економікою, що дозволило опосередковано засвідчити місце останньої відносно сталого розвитку. Встановлено, що досить широкий спектр цільових установок і певне зміщен ня акцентів у бік енергозбереження, енергоефективності та мінімізації вуглецевих викидів, що характерні для методології зеленої економіки, не сприяли виробленню чітких механізмів дематеріалізації та підвищення матеріалоефективності економіки. Компенсувати ці недоліки і покликана циркулярна економіка, зосереджуючись саме на ресурсній складовій соціально-економічної взаємодії. The purpose of the article is to highlight the forms of interdependence of the circular economy, sustainable bioeconomy, biological economy, circular carbon economy based on biotechnology, bioeconomy in relation to the green economy, which acts as an "umbrella concept" in relation to them. This will reveal the potential for the solidarity of these concepts, which will serve as a further substantiation of the tools for the development of the circular economy in international and national strategies for the development of the above types of economies. The circular economy was considered from the standpoint of the theory of industrial ecology, systems theory and transition theory. A circular economy is defined as an economic space where the value of products, materials and resources is retained in the economy for as long as possible and waste generation is minimized. The bioeconomy covers the production of renewable biological resources and the transformation of these resources and waste streams into value-added products, and the replacement of fossil carbon with bio-based carbon from biomass from agriculture, forestry and the marine environment. The bio-based economy is defined as a business based on biomass raw materials, with the exception of classical sectors such as food, fisheries and feed. From the standpoint of the social aspect, it has been established that the "green economy" in comparison with the "circular economy" with its emphasis on welfare, social justice and the reduction of the ecological footprint and environmental risks of economic activity both at the level of the state and companies, and at the level of households, restoration of natural and socially integrated capital as a critical economic asset and source of social benefits, is more inclusive (including, for example, ecotourism and education), however, inferior to social orientation compared to "sustainable development". Based on the position of UNEP regarding the strategic role of the green economy in achieving sustainable development, the relationship between the green economy and the circular economy was clarified, which made it possible to indirectly determine the place of the latter in relation to sustainable development. It has been established that a fairly wide range of targets and a certain shift in emphasis towards energy saving, energy efficiency and minimization of carbon emissions, characteristic of the green economy methodology, did not contribute to the development of clear mechanisms for dematerialization and increasing the material efficiency of the economy. The circular economy is designed to compensate for these shortcomings, focusing specifically on the resource component of socio-economic interaction. After all, the key goal of the circular economy at the level of ideological meanings is to slow down, reduce, optimize the cycles of reproduction of material resources built on the basis of renewable energy sources and non-toxic materials. The circular economy, to a certain extent, acts as a pragmatic, operational aspect of the implementation of the green economy in relation to material resources, thus contributing to the achievement of the goals of sustainable development of society. In this regard, in our opinion, the circular economy appears as a sphere and at the same time a form of natural and social development, in which the reproduction of resources, information and energy is ensured on an innovative basis, mechanisms and tools for their repeated (cyclic) involvement in the system of economic relations are formed and developed.