Механізми залучення молоді до управлінської діяльності в сфері публічного управління

Abstract

Статтю присвячено актуальному та багатогранному питанню реалізації молодіжної політики в Україні, встановленню особливостей участі молоді в управлінській діяльності та визначенню механізмів їх залучення в сфері публічного управління. Визначено, що існують різні підходи до вивчення молоді з точки зору соціологів, психологів, фізіологів, демографів, а також класифікаційні традиції, що сформувалися в тих чи інших наукових школах. Виділяються структурно-функціональний підхід, який передбачає аналіз внутрішньої будови і рушійних сил розвитку молоді; класовий підхід, котрий розглядає революційний потенціал різних за класовим становищем груп молоді; соціологічний – молодь і суспільство розглядаються у взаємодії, що визначає потреби молоді з урахуванням потреб цього суспільства; психоаналітичний – при вивченні молоді виходять переважно з дослідження і аналізу вікових психофізіологічних особливостей молоді; гуманістична концепція молоді – акцент робиться на самоорганізацію, самореалізацію, самовираження, молодь розглядається як головна цінність держави з великим потенціалом. Встановлено, що здатність до управлінської діяльності є об’єднанням теоретичних знань, набутих умінь та навичок людини, котрі стануть основою для забезпечення співпраці між суб’єктами управлінської діяльності, а також вчасного прийняття управлінських рішень. Відмічається, що виявити управлінські здібності потенційного молодого управлінця з використанням загальних критеріїв доволі важко, оскільки ці здібності молодого працівника знаходяться ще у стадії розвитку. Доведено, що в умовах децентралізації влади постала проблема розробки місцевих програм залучення молоді до управлінської діяльності. Це надасть можливість залучити обдаровану молодь, а також підтримувати її у самореалізації, забезпечити умови для підвищення рівня професійної компетентності, дозволить підвищити рівень обізнаності громадян у питаннях державно-управлінського характеру. У цих умовах різко зростає необхідність розвитку організованого молодіжного руху. При цьому найоптимальнішим для організації такого руху міг би стати місцевий рівень, як найбільш наближений до життєвого світу молодої людини.