Формування та реалізація державної гуманітарної політики із збереження та розвитку громадського здоров’я на сучасному етапі пандемічних впливів

Abstract

У статті досліджуються наслідки впливу на суспільство суперечливої інформації ірраціонального характеру, котрі ставлять під сумнів науково визнані факти та водночас посилюють потенціал боротьби з пандемією COVID-19, яка мінімізує медичні, соціальні, психологічні та економічні витрати. Виходячи із необхідності проводиться моніторинг, робляться висновки експертів, готуються нормативно-правові акти для органів публічної влади і населення. Центральні органи виконавчої влади, координаційні центри, міжвідомчі комісії з представниками інституцій, які є фахівцями у галузі охорони здоров’я та епідеміології виконують консультативно-інформаційні функції, розробляють управлінське моделювання та прогнозування. Встановлено, що існує необхідність методичних рекомендацій для органів публічної влади та організаційних підрозділів служб охорони здоров’я , які беруть участь у боротьбі з пандемією COVID-19. Важливим, також, є проведення звітності, аналізу та формування на їх основі цільових рекомендацій для медичних установ та інституцій, які беруть участь у боротьбі з пандемією COVID-19 та публічне управління ресурсами, у тому числі ситуативними, адекватними обставинами і динаміці перебігу епідеміологічної загрози. Пандемія COVID-19 виявила недостатню підготовленість системи охорони здоров’я більшості країн, у тому числі і України до реагування на епідеміологічні загрози. З’ясовано, що ефективна державна гуманітарна політика має стати ключовим центром для інтеграції необхідної інформації й довгострокової стратегії боротьби з COVID-19. З самого початку пандемії не існувало інституції, що об’єднує експертів, відповідальних за формування державної політики протидії пандемії та розробку ключових рекомендацій. Пандемія COVID-19 є формою надзвичайного стану, яка, як і збройний конфлікт, виявляє всі недоліки та недосконалість в організації та виконанні завдань, які входять до завдань публічного управління. Методичні рекомендації, сформульовані по вертикалі та передані для впровадження оперативним підрозділам гарантують широке використання на практиці найбільш ефективних методів боротьби з пандемією COVID-19. Відсутність такого виду практики, що стосується методів діагностики та лікування, виявили значну диспропорцію у галузі медичної допомоги і оцінюються, зокрема, в кількості смертності хворих на COVID-19. Обґрунтовано, що реформування системи охорони здоров’я в Україні є необхідним, оскільки були недооцінені масштаби сучасних епідемій. Пандемія COVID-19 виявила слабкість інституцій, пов›язаних з протиепідемічним захистом, не вистачало людських ресурсів, належної організації та системного публічного управління. Спостерігається дефіцит у побудові та поширенні сучасних управлінськихмоделей, присвячених потребамгромадського здоров’я. Рекомендації незалежних експертів і науковців, представників закладіввищоїосвітитанауково-досліднихінститутівмаютьстати системним елементом функціонування держави в умовах пандемії COVID-19. Визначені на їх основі знання підвищать раціональність прийнятих рішень та результативність й ефективність діяльності оптимізуючи при цьому використання залучених ресурсів. The article examines the impact on society of conflicting messages of an irrational nature, which call into question scientifically recognized facts and at the same time strengthen the capacity to combat the COVID-19 pandemic, which minimizes medical, social, psychological and economic costs. As a result, information is collected, expert opinions are drawn, and regulations are prepared for the relevant services and the public. Central executive bodies, coordination centers, interdepartmental commissions with representatives of institutions that are specialists in the field of health and epidemiology perform advisory and information functions, develop management modeling and forecasting. It was found that there is a need for guidelines for public authorities and organizational units involved in the fight against the COVID-19 pandemic. It is also important to report, analyze and formulate targeted recommendations for medical institutions involved in the fight against the COVID-19 pandemic and public resource management, including situational, adequate circumstances and the dynamics of the epidemiological threat. The COVID-19 pandemic has shown a lack of preparedness in the health care system of most countries, including Ukraine, to respond to epidemic threats. It was found that an eff ective public administration system should be a key hub for integrating the necessary information and a long-term strategy to combat COVID-19. From the beginning of the pandemic, there was no institution that brought together experts responsible for formulating public policy to counter the pandemic and developing key recommendations. The COVID-19 pandemic is a form of state of emergency that, like armed conflict, reveals all the shortcomings and imperfections in the organization and execution of tasks that are part of the tasks of public administration. The guidelines, formulated vertically and submitted for implementation to operational units, guarantee the widespread use in practice of the most effective methods of combating the COVID-19 pandemic. The lack of this type of practice in terms of diagnostic and treatment methods has revealed a significant disparity in the field of health care and is estimated, in particular, in the number of deaths of patients with COVID-19. It is justified that the reform of the health care system in Ukraine is necessary, as the scale of modern epidemics has been underestimated. The COVID-19 pandemic revealed the weakness of institutions related to anti-epidemic protection, lack of human resources, proper organization and systematic public administration. There has been a shortage of building and disseminating modern management models for public health. The recommendations of independent experts and scientists, representatives of higher education institutions and research institutes should become a systemic element of the functioning of the state in the context of the COVID-19 pandemic. The knowledge determined on their basis increases the rationality of decisions and increases the effectiveness and efficiency of activities, while optimizing the use of resources involved