Формування та реалізація державної гуманітарної політики із збереження та розвитку громадського здоров’я на сучасному етапі пандемічних впливів

Abstract

У статті досліджуються наслідки впливу на суспільство суперечливої інформації ірраціонального характеру, котрі ставлять під сумнів науково визнані факти та водночас посилюють потенціал боротьби з пандемією COVID-19, яка мінімізує медичні, соціальні, психологічні та економічні витрати. Виходячи із необхідності проводиться моніторинг, робляться висновки експертів, готуються нормативно-правові акти для органів публічної влади і населення. Центральні органи виконавчої влади, координаційні центри, міжвідомчі комісії з представниками інституцій, які є фахівцями у галузі охорони здоров’я та епідеміології виконують консультативно-інформаційні функції, розробляють управлінське моделювання та прогнозування. Встановлено, що існує необхідність методичних рекомендацій для органів публічної влади та організаційних підрозділів служб охорони здоров’я , які беруть участь у боротьбі з пандемією COVID-19. Важливим, також, є проведення звітності, аналізу та формування на їх основі цільових рекомендацій для медичних установ та інституцій, які беруть участь у боротьбі з пандемією COVID-19 та публічне управління ресурсами, у тому числі ситуативними, адекватними обставинами і динаміці перебігу епідеміологічної загрози. Пандемія COVID-19 виявила недостатню підготовленість системи охорони здоров’я більшості країн, у тому числі і України до реагування на епідеміологічні загрози. З’ясовано, що ефективна державна гуманітарна політика має стати ключовим центром для інтеграції необхідної інформації й довгострокової стратегії боротьби з COVID-19. З самого початку пандемії не існувало інституції, що об’єднує експертів, відповідальних за формування державної політики протидії пандемії та розробку ключових рекомендацій. Пандемія COVID-19 є формою надзвичайного стану, яка, як і збройний конфлікт, виявляє всі недоліки та недосконалість в організації та виконанні завдань, які входять до завдань публічного управління. Методичні рекомендації, сформульовані по вертикалі та передані для впровадження оперативним підрозділам гарантують широке використання на практиці найбільш ефективних методів боротьби з пандемією COVID-19. Відсутність такого виду практики, що стосується методів діагностики та лікування, виявили значну диспропорцію у галузі медичної допомоги і оцінюються, зокрема, в кількості смертності хворих на COVID-19. Обґрунтовано, що реформування системи охорони здоров’я в Україні є необхідним, оскільки були недооцінені масштаби сучасних епідемій. Пандемія COVID-19 виявила слабкість інституцій, пов›язаних з протиепідемічним захистом, не вистачало людських ресурсів, належної організації та системного публічного управління. Спостерігається дефіцит у побудові та поширенні сучасних управлінськихмоделей, присвячених потребамгромадського здоров’я. Рекомендації незалежних експертів і науковців, представників закладіввищоїосвітитанауково-досліднихінститутівмаютьстати системним елементом функціонування держави в умовах пандемії COVID-19. Визначені на їх основі знання підвищать раціональність прийнятих рішень та результативність й ефективність діяльності оптимізуючи при цьому використання залучених ресурсів.