Комунікаційна стратегія як інструмент формування зв’язків з громадськістю у сфері публічного управління : особливості застосування в органах правосуддя

Abstract

У статті досліджуються організаційно-методичні основи стратегічного планування комунікативної діяльності в органах державного управління. Визначено етапи розробки та реалізації комунікаційної стратегії органів юстиції, проаналізовано основні наукові підходи до визначення змісту та структури комунікаційної стратегії. На основі аналізу наукових підходів визначається оптимальний максимально допустимий термін, для якого має бути розроблена стратегія комунікації. Автори формулюють власне визначення комунікаційної стратегії державної влади, визначають основні особливості комунікаційної стратегії як інструмент управління публічними відносинами державного управління, вказують на недоліки сучасного процесу формування комунікаційних стратегій в українській судовій системі. У роботі наводиться огляд процесу створення комунікаційної стратегії суду як комплексу адміністративних операцій (планування, регулювання, контроль тощо). Автори зазначають, що однією з головних особливостей комунікаційної стратегії є цільова аудиторія та визначає найважливіші групи громадськості для органу юстиції – із залученням дослідників, орієнтованих на зовнішню цільову аудиторію, яка є пріоритетом для вирішення проблеми. завдання комунікаційної стратегії. У статті висловлено думку про необхідність уніфікації комунікаційної стратегії органів державного управління на законодавчому рівні, яка повинна сприяти більш ефективному управлінню та підвищенню рівня конкурентоспроможності органів влади в інформаційній сфері держави. Дослідники визначають канали комунікації з державною адміністрацією, які необхідно передбачити в комунікаційній стратегії, і підкреслити важливість визначення стратегій прямого спілкування (визначених у Концепції прямих зв’язків з громадськістю) у стратегічних планах комунікації судової системи. Використання інструментів прямого зв’язку забезпечує прозорість та відкритість влади та перетворює його стратегічні цілі в пізнавальні структури громадськості. У статті підкреслюється, що сучасні комунікаційні стратегії системи правосуддя часто не описують основні показники досягнення цілей, а лише абстрактне опис очікуваних результатів, що є формальним та неефективним підходом до вирішення стратегічних проблем.