Генезис правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена тим, що основа пенсійної системи України була закладена ще у радянський період і, починаючи з 1991 року, неодноразово реформувалася. У статті представлено результати дослідження генезису правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення та відповідного законодавства України. Виявлено, що правове регулювання у сфері пенсійного забезпечення в Україні постійно перебуває у стані реформування. З’ясовано, що законодавець так і не зміг провести цілісну, комплексну пенсійну реформу, а розтягнув її у часі (на понад 30 років). Акцентовано, що реформа правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення ще не завершена. Попереднізмінипенсійного законодавства 1991 р., 2003 р. та 2011 р. варто розглядати не як цілісну пенсійну реформу, а як три етапи єдиної правової реформи пенсійного законодавства. Установлено, що ключовим нормативноправовим актом, що регулює пенсійні правовідносини, є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» (2003 р.). Цей правовий документ визначив рівні пенсійного забезпечення в Україні, функціонування яких не можна визнати досконалим. Не допомогли вирішити це питання законодавчі зміни 2011 року. На цій підставі обґрунтовано, що проведення наступного етапу пенсійної реформи має бути остаточним і вирішити такі проблеми: 1. Пенсійне законодавство має бути систематизовано, уніфіковано та кодифіковано в одному документі – Пенсійному кодексі України. 2. Необхідно вирішити питання про доцільність впровадження другого рівня пенсійної системи (накопичувального загальнообов’язкового пенсійного страхування), а також визначитися із формами (методами) реалізації цих нововведень. 3. Удосконалити вітчизняне пенсійне законодавство з метою підвищення мотивації участі громадян у третьому рівні пенсійної системи (недержавного пенсійного забезпечення). 4. Гармонізувати (забезпечити конвергенцію) загальне та спеціальне пенсійного забезпечення, що є умовою соціальної стабільності та соціальної справедливості як рис демократичної, правової та соціальної держави. The relevance of the study is determined by the fact that the basis of the pension system of Ukraine was laid back in the Soviet period and, starting from 1991, has been repeatedly reformed. The article presents the results of research into the genesis of legal regulation in the field of pension provision and the relevant legislation of Ukraine. It was revealed that legal regulation in the field of pension provision in Ukraine is constantly in a state of reform. It was found that the legislator was not able to carry out a complete, comprehensive pension reform, but stretched it over time (for more than 30 years). It was emphasized that the reform of legal regulation in the field of pension provision has not yet been completed. The previous changes to the pension legislation in 1991, 2003 and 2011 should be considered not as a complete pension reform, but as three stages of a single legal reform of the pension legislation. It was established that the key legal act regulating pension relations is the Law of Ukraine “On Mandatory State Pension Insurance” (2003). This legal document determined the levels of pension provision in Ukraine, the functioning of which cannot be considered perfect. The legislative changes of 2011 did not help to solve this issue. On this basis, it is justified that the implementation of the next stage of pension reform should be final and solve the following problems: 1. Pension legislation should be systematized, unified and codified in one document - the Pension Code of Ukraine. 2. It is necessary to resolve the question of the feasibility of implementing the second level of the pension system (cumulative mandatory pension insurance), as well as to decide on the forms (methods) of implementing these innovations. 3. To improve the domestic pension legislation in order to increase the motivation of citizens to participate in the third level of the pension system (non-state pension provision). 4. Harmonize (ensure convergence) general and special pension provision, which is a condition for social stability and social justice as a feature of a democratic, legal and social state.