Трансформація соціальних інститутів в умовах криз

Abstract

У статті синтезуються думки науковців щодо розуміння кризи, як явища, розглянуто підходи до трансформації соціальних інститутів в умовах криз та вплив індивідуальних та колективних дій, інтегрованих в діяльність соціальних інститутів, на їх трансформацію. Акцентовано увагу на тому, що процес трансформації відбувається в результаті розширення та зміцнення зв’язків між соціальними інститутами, колективними та індивідуальними діями, як внутрішніми та зовнішніми провідниками змін в кризових ситуаціях. На підставі структурно-інтеграційної моделі ілюструється, як в умовах криз дані зв’язки допомагають провідникам змін спрямовувати свої дії не лише на досягнення стабільності, а й на подальший розвиток та трансформацію соціальних інститутів. Підкреслюється, що трансформація соціальних інститутів означає глибоку зміну не тільки зовнішнього по відношенню до людини середовища, вона передбачає також і зміну її цінностей, сприйняття, установок, яка відбувається не лише під впливом екзогенних чинників, а є наслідком внутрішніх зрушень. Розглядаються окремі аспекти взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін, що призводять до трансформації соціальних інститутів. Відповідно створювані моделі розв’язання криз повинні враховувати характер взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін.