Трансформація соціальних інститутів в умовах криз

Abstract

У статті синтезуються думки науковців щодо розуміння кризи, як явища, розглянуто підходи до трансформації соціальних інститутів в умовах криз та вплив індивідуальних та колективних дій, інтегрованих в діяльність соціальних інститутів, на їх трансформацію. Акцентовано увагу на тому, що процес трансформації відбувається в результаті розширення та зміцнення зв’язків між соціальними інститутами, колективними та індивідуальними діями, як внутрішніми та зовнішніми провідниками змін в кризових ситуаціях. На підставі структурно-інтеграційної моделі ілюструється, як в умовах криз дані зв’язки допомагають провідникам змін спрямовувати свої дії не лише на досягнення стабільності, а й на подальший розвиток та трансформацію соціальних інститутів. Підкреслюється, що трансформація соціальних інститутів означає глибоку зміну не тільки зовнішнього по відношенню до людини середовища, вона передбачає також і зміну її цінностей, сприйняття, установок, яка відбувається не лише під впливом екзогенних чинників, а є наслідком внутрішніх зрушень. Розглядаються окремі аспекти взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін, що призводять до трансформації соціальних інститутів. Відповідно створювані моделі розв’язання криз повинні враховувати характер взаємодій між внутрішніми і зовнішніми провідниками змін. The article synthesizes the opinions of scientists regarding the understanding of crisis as a phenomenon, considers approaches to the transformation of social institutions in crisis conditions and the influence of individual and collective actions integrated into the activities of social institutions on their transformation. Attention is focused on the fact that the transformation process takes place as a result of the expansion and strengthening of ties between social institutions, collective and individual actions, as internal and external conductors of changes in crisis situations. On the basis of the structural integration model, it is illustrated how, in the conditions of crises, these connections help the leaders of change to direct their actions not only to achieve stability, but also to the further development and transformation of social institutions. It is emphasized that the transformation of social institutions means a profound change not only in the external, in relation to a person, environment, it also involves a change in his values, perceptions, attitudes, which occurs, as a significant number of sociological studies show, not only under the influence of exogenous factors, but is the result of internal changes, which in turn are a reaction to the crisis. Some aspects of interactions between internal and external drivers of change are considered, leading to the transformation of social institutions, which occurs as a result of the search for ways to overcome the crisis at the individual and systemic levels. Accordingly, created models of crisis resolution should take in to account the nature of interactions between internal and external drivers of change.