Історіографія дослідження державницьких практик та судочинства південних українських теренів : загальна характеристика

Abstract

For a long time, domestic historians of law and the state and other branch scientists, who were engaged in the study of the southern territories, were focused on the practices of the imperial period, and later – of the period of Soviet occupation. However, the approach to the analysis of the processes of development of the southern Ukrainian territories in the core branches of historical science has now been radically changed and deepened. Methodological approaches to conducting research in related scientific fields also need rethinking. The methodological basis of scientific research is the results of historiographical analysis, a stepby-step understanding of the achievements of each historical period. The object of the history of Ukrainian statehood, and therefore of historical and legal studies of this topic, given in the 9th–10th centuries. and geographically delineated by the north and west of modern Ukraine. On the other hand, the sources about the experience of statesmanship and the Ukrainian colonization of the southern territories are relatively limited and have important features. From the beginning of the annals, domestic authors adhered to pro-Ukrainian rhetoric in matters of the formation of the Kyiv state and its interaction with the Khazar Khaganate, which controlled the southern Ukrainian lands at that time, with the polities of the Pechenegs, Polovtsians, and other steppe peoples who lived there. For an objective analysis of the experience of state practices in southern Ukrainian territories and their impact on the formation of Ukrainian culture and the state, priority should be given to documentary sources and specific archaeological data. Not a small role in this context is currently assigned to the study of oriental sources, taking into account the historiographic achievements of the scientific field of oriental studies. It is important to rethink the position of domestic scientists who pointed to the close connection between the state practices of the Kyiv State and the Steppe, the influence of the steppe culture on the formation of Ukrainian culture and statehood. The analysis of the processes that took place during the period when the Ukrainian and Polovtsian troops were defeated by the Mongols was marked by similar historiographic features. Domestic sources and folklore of this period are full of traumatic experiences. Therefore, for a comprehensive analysis, one should take into account eastern sources, in particular chronicles, and historiographical monuments of other European states. This approach will serve to objectify the experience of the southern Ukrainian terrain. During the period of statelessness, the statist practices of the Lithuanian and Lithuanian-Polish states on the one hand and the Crimean Khanate and the Ottoman Empire on the other were widespread in the southern Ukrainian lands. Important historiographic sources for a comprehensive understanding of the experience of the southern territories in this period, as well as taking into account the modern vector on the pan-European context of Ukrainian history, are taking into account the provisions proposed by Lithuanian and Polish scientists, the Polish-Lithuanian historiography of Ukraine, documents of the Crimean Khanate, archives of the Ottoman Empire etc. In the course of conducting historical and legal studies of the southern territories, one cannot ignore the numerous domestic sources of the period of the Ukrainian Cossack Hetmanate state, their content and significance for national state-building should be thoroughly reconsidered. Such a methodological approach to the expansion of historiographical horizons is predicted to contribute to the renewal of the subject of historical-legal and other branch studies, which until now has been focused on the study of state practices and judicial bodies of the imperial period, and later – the period of Soviet occupation; popularization of objective scientific knowledge about the history of the Ukrainian law, state and judiciary; the role of the experience of southern Ukrainian territories in their formation. Тривалий час в оптиці вітчизняних істориків права та держави, галузевих науковців, які займались вивченням південних теренів, перебували державницькі практики імперського періоду, а згодом – періоду радянської окупації. Однак підхід до аналізу процесів розвитку південних українських теренів у стрижневих галузях історичної науки натепер кардинально змінено і поглиблено. Переосмислення потребують і методологічні прийоми виконання досліджень у суміжних наукових сферах. Методологічною основою виконання наукового дослідження є результати історіографічного аналізу, поетапне осмислення здобутків кожного історичного періоду. Об’єкт історії української державності, а отже історико-правивих досліджень цієї тематики, заданий ІХ–Х ст. і географічно окреслений північчю та заходом сучасної України. Натомість джерела про державницький досвід та українську колонізацію південних теренів – відносно обмежені і мають важливі особливості. Відпочаткулітописаннявітчизняні авторитрималися проукраїнської (русинської) риторики в питаннях формування Київської держави та її взаємодії з Хозарським каганатом, що контролював південні українські землі в цей період, з політіями печенігів, половців та інших степовиків, які там проживали. Для об’єктивного аналізу досвіду державницьких практик на південних українських теренах та їх впливу на формування української культури і держави, перевагу варто надавати документальним джерелам та конкретним археологічним даним. Не малу роль у цьому контексті натепер відведено і вивченню хинських джерел, врахуванню історіографічних здобутків сходознавчої наукової царини. Важливо переосмислити положення вітчизняних науковців, які вказували на тісний зв’язок державницьких практик Київської держави зі Степом, вплив культури степовиків на формування української культури та державності. Аналіз процесів, які відбувались у період, коли русинські (тобто українські) та половецькі війська були розгромлені монголами відзначено подібними історіографічними особливостями. Вітчизняні джерела та фольклор цього періоду сповнені травматичного досвіду. Тож для всебічного аналізу слід враховувати східні джерела, зокрема літописи, та історіографічні пам’ятки інших європейських держав. Такий підхід слугуватиме об’єктивізації досвіду південних українських теренів. У період бездержавності на південних українських землях було поширено державницькі практики Литовської, Литовсько-Польської держав з одного боку і Кримського ханства, Османської держави – з іншого. Важливими історіографічними джерелами для всебічного розуміння досвіду південних теренів у цей період, а також із урахуванням сучасного вектора на загальноєвропейський контекст української історії, є врахування положень, запропонованих литовськими та польськими науковцями, річпосполитська історіографія України, документи Кримського ханства, архіви Османської держави тощо. У ході проведення історико-правових досліджень південних теренів не можна оминати увагою численні вітчизняні джерела періоду Української козацької держави, слід ґрунтовно переосмислити їх зміст і значення для вітчизняного державобудування. Такий методологічний підхід щодо розширення історіографічних обріїв прогнозовано сприятиме оновленню тематики історико-правових та інших галузевих досліджень, які дотепер було концентровано на вивченні державницьких практик імперського періоду, а згодом – періоду радянської окупації; популяризації об’єктивних наукових знань про історію українських права, держави та судочинства; роль досвіду південних українських теренів у їх становленні.