Правове регулювання застосування політкоректності на публічній службі в Україні

Abstract

The article analyzes the legal regulation of the use of political correctness in public service in Ukraine under modern conditions. At the beginning of the study, the prerequisites for the emergence and conditions for the implementation of the idea of political correctness are mentioned. The meaning of the concept of «political correctness» is revealed from different angles, taking into account what exactly is included in it and in what context it is used. It is indicated that the use of political correctness in the public service contributes to the establishment of contacts between different categories of persons, the formation of friendly and neutral relations, the strengthening of humanistic attitudes in society and the strengthening of the public’s trust in the government (official apparatus). The main part of the article is devoted to the analysis of the normative consolidation of the idea of political correctness in international and domestic legal acts. It is found out, that the provisions of the studied international documents contain norms that indirectly regulate the issue of ensuring political correctness in the sphere of public administration and in other social spheres. There is no clear normative definition of the concept of «political correctness» in their provisions. It is established that the national legislation also does not contain a normative definition of the concept of «political correctness», but only establishes the principles of «discrimination-free barriers». These principles are laid down in Art. 24 of the Constitution of Ukraine. On the basis of the specified constitutional norm, legal acts detailing the application of political correctness in public service in Ukraine were adopted at different time intervals. At the end of the article, it is concluded that political correctness in the modern world is an important element of everyday communication, especially in the field of public administration. Political correctness is a standard of socially permissible and acceptable behavior of public officials when communicating with different groups (age, ethnic, sexual, etc.) of the population with the aim of preventing any oppression or humiliation of human honor and dignity, by using stylistically neutral vocabulary and non-verbal communication. У статті проаналізовано правове регулювання застосування політкоректності на публічній службі в Україні за сучасних умов. На початку дослідження зазначено про передумови виникнення та умови втілення ідеї політкоректності. Розкрито зміст поняття «політкоректність» з різних сторін, зважаючи на те, що саме вкладається у нього та в якому контексті його застосовують. Вказано, що застосування політкоректності на публічній службі сприяє налагоджуванню контактів між різними категоріями осіб, формуванню доброзичливо-нейтральних стосунків, укріплення гуманістичних настроїв у суспільстві та посилення довіри громадськості до влади (чиновницького апарату). Основна частина статті присвячена аналізу нормативного закріплення ідеї політкоректності у численних міжнародних і вітчизняних правових актах. З’ясовано, що у положеннях досліджуваних міжнародних документів містяться норми, котрі опосередковано врегульовують питання забезпечення політкоректності у сфері публічного управління та і в інших суспільних сферах, проте чітке нормативне визначення самого поняття «політкоректність» відсутнє. Встановлено, що у вітчизняному законодавстві також не міститьсянормативноговизначенняпоняття «політкоректність», а лише закріплено принципи «дискримінаційної безбар’єрності». Безпосередньо ці принципи закладені в ст. 24 Конституції України. На основі вказаної конституційної норми у різні часові проміжки були прийнятті правові акти, що деталізують застосування політкоректності на публічній службі в Україні. Наприкінці статті зроблено висновок, що політкоректність у сучасному світі є важливим елементом повсякденного спілкування, особливо, у сфері публічного управління. Політкоректність – це еталон соціально допустимої і прийнятної поведінки публічних службовців при спілкуванні з різними верствами та групами (віковими, етнічними, статевими тощо) населення з метою недопущення будь-яких утисків чи приниження честі й гідності людини, шляхом використання стилістично-нетральної лексики та невербальної комунікації.