Інституційні перетворення у напрямку підвищення ефективності державної політики захисту критичної інфраструктури

Abstract

У статті аналізуються сучасні особливості державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури. Акцентовано увагу на необхідності інституційних перетворень у напрямку покращення ефективності, прозорості, відповідальності та реагування на нові безпекові виклики в умовах гібридної війни з рф. Вивчено практику захисту об’єктів критичної інфраструктури розвинених країн та визначено, що її пріоритетом є актуалізація предикату стійкості об’єктів критичної інфраструктури. Проаналізовано зміст нормативно-правових актів України у даній сфері та визначено ряд положень, які допускають перелаштування вітчизняної безпекової доктрини на європейський вектор стійкості. Обґрунтовано інтенцію «стейкхолдери критичної інфраструктури», що відкриває перспективи розширення Національної системи захисту критичної інфраструктури. Проаналізовано сучасні наукові праці, у яких вивчено перспективи зміни парадигми захисту та стійкості на парадигму резильєнтності, як здатності протидіяти гібридним загрозам. Трансформування інституційних систем захисту розглянуто крізь призму системних детермінант, серед яких виділено фізичний захист і оборону, кіберзахист і оборону, превентивні заходи захисту й оборони та освітньо-науковий підхід. На основі екстраполяцій гіпотез учених та результатів авторських досліджень висловлено пропозицію щодо систематизації основних пропозицій інституційних трансформацій у напрямку підвищення ефективності державної політики захисту критичної інфраструктури у формі Превентивної концепції резильєнтності об’єктів критичної інфраструктури. The article analyzes modern features of state policy in the fi eld of critical infrastructure protection. Attention is focused on the need for institutional transformations in the direction of improving effi ciency, transparency, responsibility and responding to new security challenges in the conditions of a hybrid war with the Russian Federation. The practice of protecting critical infrastructure facilities in developed countries has been studied. It was determined that its priority is the actualization of the predicate of stability of critical infrastructure objects. The content of normative and legal acts of Ukraine in this area was analyzed. A number of provisions have been identifi ed that allow the adjustment of the domestic security doctrine to the European vector of stability. Within the perspective of the development of the concept of sustainability, the intention of “critical infrastructure stakeholders” is substantiated. This opens up the prospects of creating transparent conditions for ensuring the annihilation of state institutions of power, state protection systems, the private sector, educational and scientifi c institutions and other stakeholders of critical infrastructure to the National System of Critical Infrastructure Protection at the next levels of management. The possible levels of such cooperation are determined. Modern scientifi c works were analyzed, which studied the prospects of changing the paradigm of protection and stability to the paradigm of resilience. The complex of institutional transformations is proposed to be expanded due to the application within the framework of the functioning of the National Critical Infrastructure Protection System of the process of determining and analyzing the range of risks that the country faces in the spheres of critical infrastructure functioning. The transformation of institutional protection systems is considered through the prism of systemic determinants, among which physical protection and defense, cyber protection and defense, preventive measures of protection and defense, and an educational and scientifi c approach are highlighted. The system of organization at the state level of conducting regular interdisciplinary trainings on the operational response to emergency situations at facilities has been studied. It is proposed to increase clarity in the delineation of responsibility for project threats and to strengthen control over compliance with the systematicity of interdisciplinary training. On the basis of the extrapolations of scientists’ hypotheses and the results of the author’s research, a proposal was made to systematize the main proposals for institutional transformations in the direction of increasing the eff ectiveness of the state policy for the protection of critical infrastructure in the form of a Preventive concept of resilience of critical infrastructure objects.