Управління змінами як важлива антикризова компонента розвитку публічного управління

Abstract

The article discusses the role of change management as an important anti-crisis component of the development of public administration. At the beginning of the study, it is noted that changes transform the usual way of functioning of the organization, and how it reacts to them depends on a number of components: personnel policy, the process of implementing change management, technical support of the process, as well as the development of the organizational culture of the organization, where the choice is mostly , based on human values for performance criteria. In turn, changes by their purpose respond to important challenges of a fundamental and radical content regarding how the organization will perform its activities in new conditions. Analyzing the source base, the author shows that, according to many scientists, change management is a refl ection of actions and collective processes that are coordinated by management personnel and that lead to the transformation of the existing state: in other words, it is something that changes this state, or it is the change itself, that is, a new state , which occurs Speaking about the change in the organization, most researchers emphasize that it represents the implementation of management actions located between two states: the initial state and the fi nal state, and the latter is signifi cantly better. It is noted that the construction of the change process is accompanied by the tactical implementation of measures described in detail by the content of anti-crisis programs and plans established through collective actions to determine the desired results. In particular, through the internal management system, the conditions of employment of individual employees are determined, but at the same time there is a need to ensure and implement coordinated actions that would lead them to a state of increased readiness to respond to crisis situations that arise especially in the context of reforming the public administration system. Based on the conducted survey, the following conclusions were made: changes should be accompanied by educational steps, experience of managers in the fi eld of health care; of education and fi nance related to the development of professional skills and the active involvement of experience in their fi eld of activity; long-term reform of public administration, decentralization, economic crisis and bureaucratic model were not identifi ed among the fi rst determinants of change management in the analyzed organizations. У статті розкрито питання ролі управління змінами як важливої антикризової компоненти розвитку публічного управління. На початку дослідження зазначається що зміни трансформують звичайний спосіб функціонування організації, і те, як вона на них реагує, залежить від низки складових: кадрової політики, процесу реалізації станів управління змінами, технічним забезпеченням процесу, а також і від розвитку організаційної культури організації де здебільшого вибір, заснований на людських цінностях або критеріях ефективності. В свою чергу зміни за своїм призначенням відповідають на важливі виклики фундаментального та радикального змісту щодо того, як організація виконуватиме свою діяльність в нових умовах. Аналізуючи джерельну базу автором показано що на думку багатьох науковців управління змінами являє собою відображення дій і сукупних процесів, які координуються управлінськими кадрами і які призводять до трансформації існуючого стану: іншими словами це щось, що змінює цей стан, або це сама зміна, тобто новий стан, який виникає. Говорячи про зміну в організації, більшість дослідників підкреслюють, що вона являє собою здійснення управлінських дій, розташованих між двома станами: початковим станом і кінцевим, причому останній є помітно кращим. Зазначено що побудова процесу змін супроводжується тактичною реалізацією заходів, детально описаних змістом антикризових програм і планів, встановлених шляхом колективних дій, для визначення бажаних результатів. Зокрема через внутрішню систему управління визначаються умови найму окремих працівників, але в той же час виникає потреба у забезпеченні та здійсненні злагоджених дій, які б привели їх у стан підвищеної готовності до реагування на кризові стани що виникають особливо в умовах реформування системи публічного управління. На підставі проведеного опитування зроблені наступні висновки: зміни повинні супроводжуватися навчальними кроками, досвідомуправлінців у сферіохорони здоров’я; освітитафінансівщо пов’язані з розвитком професійних навичок і активним залученням досвіду у своїй сфері діяльності; тривала реформа публічного управління, децентралізація, економічна криза та бюрократична модель не були визначені серед перших детермінант управління змінами в проаналізованих організаціях.