Особливості харчової поведінки, непсихотичних психічних розладів та їх корекція у пацієнтів з ожирінням

Abstract

Метою роботи було визначення особливостей харчової поведінки (ХП), перебігу непсихотичних психічних розладів (НПР) у пацієнтів з абдомінальним ожирінням, залежно від індексу маси тіла (ІМТ), гендерновікових чинників; удосконалення персоніфікованої програми модифікації способу життя з використанням елементів когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). Дисертаційна робота є зразком відкритого проспективного когортного дослідження. Під час скринінгового етапу дослідження було обстежено 272 пацієнтів (136 чоловіків та 136 жінок). Вік пацієнтів становив від 25 до 65 років, середній вік склав 45,0±1,2 років. Пацієнти були розподілені на 2 групи: 1 група – 90 осіб (жінок - 45, чоловіків - 45) з надлишковою вагою. ІМТ осіб 1-ї групи становив від 25,7 кг/м2 до 29,4 кг/м2 (ІМТср.=27,7±1,3 кг/м2); 2 група – 92 особи з ожирінням (жінок – 46, чоловіків – 46). ІМТ осіб 2-ї групи від 30,0 кг/м2 до 41,0 кг/м2 (ІМТср.=33,4±1,0 кг/м2). Контрольну групу склало 90 осіб (жінок – 45, чоловіків – 45) з нормальною вагою. ІМТ від 19,5 кг/м2 до 23,9 кг/м2 (ІМТср.=22,4±1,4 кг/м2). На даному етапі дослідження проводилось вивчезначення особливостей ХП, НПР, шляхом застосування адаптованих до мети дослідження стандартизованих методик. За результатами скринінгового етапу дослідження було встановлено, що серед пацієнтів 1-ї групи: розлад за обмежувальним типом ХП був зафіксований у 4 рази частіше (2=0,16, p=<0,001), ніж у контрольній групі: 36 (40,0%) проти 9 (10,0%), відповідно; розлад за екстернальним типом ХП фіксували у 2,47 рази частіше (2=0,30, p=0,001), ніж у осіб контрольної групи: 32 (35,6%) проти 13 (14,4%); а здоровий тип ХП у осіб з надмірною вагою був зафіксований у 4,86 рази рідше (2=13,56, p<0,001), ніж у осіб з нормальною вагою: 13 (14,4%) проти 63 (70,0%). Серед пацієнтів 2-ї групи розлад за обмежувальним типом ХП, також був провідний та був зафіксований у 4,24 рази частіше (2=0,15, p<0,001), ніж у осіб контрольної групи: 39 (42,4%) проти 9 (10,0%); розлад за екстернальним типом ХП у пацієнтів 2-ї групи фіксували у 2,6 рази частіше (2=0,28, p=0,0006), ніж у осіб контрольної групи: 34 (37,0%) проти 13 (14,4%); а здоровий тип ХП у осіб з ожирінням був зафіксований у 7,14 рази рідше (2=21,04, p=<0,001), ніж у осіб з оптимальною вагою: 9 (9,8%) проти 63 (70,0%). Тобто, у пацієнтів з ожирінням зберігалась аналогічна тенденція, як і у пацієнтів з надмірною вагою: із зростанням ІМТ – збільшення відсотка порушень ХП, особливо за рахунок обмежувальних розладів ХП. На тип харчової поведінки, крім ІМТ вплинули гендерно-вікові особливості пацієнтів, зокрема, у жінок молодого віку (25-45 роки) найпоширенішими були розлади за обмежувальним типом ХП, а у чоловіків середнього віку (46-65 років) домінували розлади за екстернальним типом ХП (р<0,05). Отримані дані свідчать про те, що гендерно-вікові особливості впливають на тип ХП, тому повинні бути враховані при лікуванні цієї категорії пацієнтів. З’ясовано, що у пацієнтів з ожирінням існує пряма кореляційна залежність між ІМТ та дистимією (r=+0,76, p<0,05), між ІМТ та астенією (r=+0,70, p<0,05), між ІМТ та тривогою (r=+0,88, p<0,05). У осіб з ожирінням сильний кореляційний зв’язок був встановлений між ІМТ та обмежувальним типом ХП (r=+0,75, p<0,05), ІМТ та екстернальним типом ХП (r=+0,78, p<0,02). Ці дані свідчать про те, що збільшення ваги прямо пов’язане з порушеннями ХП та розвитком непсихотичних психічних розладів, що підтверджує необхідність комплексної корекції ожиріння. У пацієнтів з ожирінням соматизовані розлади фіксували у 9,6 разів частіше (2=0,579, p=0,001), тривожні та депресивні розлади у 2,0 рази (2=0,574, p=0,041) та у 2,6 рази (2=0,678, p=0,011) більше, ніж у групі контролю. Гендерно-вікові особливості вплинули на перебіг тривоги дуже високого рівня у пацієнтів 2-ї групи, яка була зафіксована у 2,1 рази частіше у жінок молодого віку (18-44 роки) ніж у у чоловіків тієї ж вікової категорії (2=0,032, p=0,004). На терапевтичному етапі дослідження 85 пацієнтам з ожирінням було запропоновано пройти персоніфіковану програму з модифікації способу життя з елементами КПТ. Оцінка результатів дослідження проводилась через 3,6 та 12 місяців від початку лікування. Через 3 місяці з початку спостереження у пацієнтів, які відвідували тренінги з КПТ, порівняно з особами, які отримували базову програму, була відмічена більш позитивна динаміка, за рахунок зменшення: відчуття тривоги у 1,7 рази (30 (65,3%) проти 14 (36,9%); 2=0,114, p=0,027), астенічного синдрому у 2,4 рази (40 (86,9%) проти 24 (63,0%); 2=0,315, p=0,007); відчуття страху у 2,1 рази (39 (84,8%) проти 19 (41,3%); 2=0,112, p=0,005). В результаті 6-ти місячного менеджменту пацієнтів встановлено, що запропонована програма з модифікації способу життя демонструвала деякі переваги у порівнянні з особами, які не відвідували тренінги з КПТ: від 3% до 7% маси тіла втратило 15 (32,6%) та 7 (17,9%) пацієнтів, відповідно (2=0,1243, p=0,014); від 7% до 12% ваги ‒ 6 (13,0%) та 2 (5,1%) осіб відповідно (2=0,3243, p=0,002); більше 12% маси тіла втратило 2 (4,3%) та 1 (2,6%) пацієнтів, відповідно (2=0,0743, p=0,003). У віддаленому періоді, через 1 рік спостереження, утримання цільових показників ІМТ частіше вдавалось досягнути у пацієнтів, які слідували персоніфікованій програмі з модифікації способу життя, порівняно з групою контролю: нормальні значення ІМТ зафіксовані у 2 (4,3%) та у 1 (2,5)% осіб, відповідно (2=0,231, p=0,031); ІМТ від 25,0 до 29,9 (надлишкова вага) ‒ у 13 (28,3%) та у 5 (12,8%) пацієнтів (2=0,542, p=0,039). Здоровий тип ХП у пацієнтів з ожирінням, які пройшли персоніфіковану програму був зафіксований у 2,4 рази частіше 22 (47,8%) проти 9 (23,1%); (2=0,863, р=0,021), депресивні розлади зменшились у 1,6 рази (18 (41,3%) проти 12 (30,8%); (2=0,343, р=0,001); тривожні розлади зменшились у 2,4 рази (14 (36,9%) проти 8 (17,9%), (2=0,245, р=0,023) порівняно з групою контролю. Отримані результати дослідження дозволили вдосконалити існуючу систему з модифікації способу життя для пацієнтів з надлишковою вагою та ожирінням, а додаткове впровадження тренінгів з КПТ сприяло не тільки корекції патологічних типів ХП та НПР, прищепленню навичок здорового способу життя, покращенню антропометричних показників, зменшенню симптоматики захворювання, але й когнітивній реструктизації пацієнтів для продовження підтримки ними оптимальної ваги, навіть після закінчення курсу лікування. Запропонована програма модифікації способу життя з елементами КПТ успішно апробована у навчальному процесі вищих медичних закладів та клінічній практиці лікувально-профілактичних закладів України.