Організаційно-правовий аспект реалізації права на відпочинок

Abstract

Актуальність продиктована тим, що регулювання робочого дня і часу відпочинку працівника є одним із ключових у трудовому праві, і має у нормативному регулюванні деякі прогалини. Це призводить до зловживань як з боку працівника, так і з боку роботодавців. Дослідження питань, пов'язаних із режимом робочого часу та часу відпочинку дозволить систематизувати нормативно-правове регулювання. Право працівника на відпочинок входить до його трудового статусу, поряд з іншими основними правами та обов'язками, в основу яких закладені відповідні принципи трудового права та одночасно виступає елементом конституційного статусу особистості. Право на відпочинок відноситься до соціальних прав і є правом суб'єктивним, спрямованим на відпочинок працівника як соціальне благо, і передбачає правомочність вчиняти певні дії та вимагати відповідних дій від інших осіб з визначенням меж користування цим благом, яке може бути конкретизовано через категорію "час", оскільки воно об'єктивно, піддається обчисленню та дозволяє нормувати трудову функцію, обмежуючи робочий час. Право на відпочинок не може бути втрачено або обмежено, відмова від цього права не передбачається, у зв'язку з чим слід виділяти його особистий характер, який не допускає передачу права на відпочинок іншій особі від працівника (правовласника) ні з її волі, ні з волі інших осіб. Метою статті було комплексне дослідження нормативно-правового забезпечення реалізації права на відпочинок та організаційних аспектів регулювання часу відпочинку. У статті досліджено генезис права на відпочинок у національному законодавстві, визначити сутність права на відпочинок у системі права і свободи людини і громадянина. Оцінено питання узгодження правозастосовчої практики із загальновизнаними міжнародними стандартами права на відпочинок. Виокремлено національний, галузевий рівні закріплення права на відпочинок працівників та його реалізації. Також розглянуто основні аспекти реалізації цього основного права та відзначено організаційні засади реалізації права на відпочинок працівників. The urgency is dictated by the fact that the regulation of the working day and rest time of the employee is one of the key in labor law, and has some gaps in the regulations. This leads to abuse by both the employee and the employers. Research of issues related to working hours and rest time will allow to systematize regulatory and legal regulation. The employee's right to rest is part of his employment status, along with other fundamental rights and responsibilities, which are based on the relevant principles of labor law and at the same time is an element of the constitutional status of the individual. The right to rest refers to social rights and is a subjective right aimed at the rest of the employee as a social good, and provides the right to take certain actions and require appropriate action from others to determine the limits of use of this benefit, which can be specified through the category "Because it is objective, can be calculated and allows to normalize the labor function, limiting working hours. The right to rest cannot be lost or limited, the waiver of this right is not provided, therefore it is necessary to allocate its personal character which does not allow transfer of the right to rest to other person from the employee (right holder) neither at its will, nor from the will of others. The aim of the article was a comprehensive study of regulatory and legal support for the implementation of the right to rest and organizational aspects of leisure time regulation. The article examines the genesis of the right to rest in national legislation, to determine the essence of the right to rest in the system of human and civil rights and freedoms. The issue of harmonization of law enforcement practice with generally accepted international standards of the right to rest was assessed. The national, branch levels of consolidation of the right to rest of workers and its realization are allocated. The main aspects of the implementation of this fundamental right are also considered and the organizational principles of the implementation of the right to rest of employees are noted.