Роль НАТО як оборонного союзу в безпеці Європи

Abstract

Посилення агресивних настроїв Радянського Союзу в період після Другої Світової війни, спонукали ряд країн Європи до пошуку законних шляхів гарантування власної безпеки. Після оцінки наявних ресурсів, очевидним став той факт, що впоратися власними силами країнам не вдасться. Відтак, розпочався процес переговорів для створення оборонного союзу, до якого окрім ряду європейських країн також долучились Сполучені штати Америки та Канада. В подальшому цей союз отримав назву Організація Північноатлантичного Договору. Необхідність визначення ролі Організації в формуванні безпеки Європи, у тому числі з урахуванням загроз та викликів пов'язаних із збройною агресією Російської Федерації в Україні зумовлюють актуальність даного дослідження. Відтак, для визначення оборонних та безпекових засад діяльності Альянсу, у статті проведено історичну ретроспективу до процесу підписання договору. Визначено країн-підписантів договору у 1949 році. Проаналізовано діючу організаційну структуру організації, з урахуванням внесених з моменту заснування змін. Встановлено історичні події, які стали поштовхом для проведення військових дій силами Альянсу на шляху до укріплення безпеки його членів. Визначено, яким чином військові операцій вплину на реформування Стратегічної концепції діяльності організації на межі тисячоліть. Розглянуто політику відкритих дверей Альянсу та причини її реалізації. Встановлено ключові військові операції, які проводились силами організації з 2000 року. Досліджено причини та наслідки інституційної та ідейної кризи в Альянсі. Визначено характер впливу незаконної анексії Криму та "гібридної війни" на сході України на обсяг витрат на оборону в структурі валового внутрішнього продукту країн-членів організації. Проаналізовано напрямки перетворення підходів до оборони в межах без пекової політики Альянсу з урахуванням умов "гібридної війни". Розкрито вплив військової агресії Російської Федерації на посилення присутності військ Альянсу біля його східних кордонів, а також на заходи, які ним проводяться для недопущення поширення військового конфлікту на територію Європи. The intensification of the aggressive mood of the Soviet Union in the period after the Second World War, prompted a number of European countries to seek legal ways to ensure their own security. After assessing the available resources, it became clear that the countries would not be able to cope on their own. Thus, the process of negotiations for the creation of a defense union began, which, in addition to a number of European countries, was also joined by the United States and Canada. This alliance was later called the North Atlantic Treaty Organization. The need to determine the role of the Organization in shaping the security of Europe, including taking into account the threats and challenges associated with the armed aggression of the Russian Federation in Ukraine, determine the relevance of this study. Therefore, in order to determine the defense and security principles of the Alliance's activities, the article provides a historical retrospective of the process of signing the treaty. The countries that signed the treaty in 1949 were identified. The current organizational structure of the organization is analyzed, taking into account the changes made since its inception. Historical events have been identified that have prompted military action by Allied forces to strengthen the security of its members. It is determined how military operations will influence the reform of the Strategic Concept of the organization at the turn of the millennium. The Alliance's open door policy and the reasons for its implementation are considered. The key military operations conducted by the organization since 2000 have been identified. The causes and consequences of the institutional and ideological crisis in the Alliance have been studied. The nature of the impact of the illegal annexation of Crimea and the "hybrid war" in eastern Ukraine on the amount of defense spending in the structure of gross domestic product of member countries is determined. The directions of transformation of approaches to defense within the framework of the Alliance's security policy are analyzed, taking into account the conditions of "hybrid war". The impact of the Russian Federation's military aggression on increasing the presence of Allied troops near its eastern borders, as well as on the measures it is taking to prevent the spread of military conflict in Europe, has been revealed. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ З самого початку свого заснування, Організація Північно-Атлантичного Договору (НАТО) ставила своєю головною метою захист свободи та безпеки своїх членів шляхом використання всіх можливих політичних та військових засобів, які відповідають Статуту Організації об'єднаних націй (ООН). За словами діючого генерального секретаря Альянсу, Єнса Столенберга, НАТО виступає "єдиним гарантом безпеки в Європі", що запобігає конфліктам та зберігає мир [1]. Справді, вже більше як пів сторіччя організація працює над встановленням справедливого і довготривалого миру в Європі, керуючись засадами демократичних цінностей, дотримання прав людини та забезпечення верховенства права. НАТО виступає трансатлантичною організацією, яка є основою безпеки не лише Європи, а й Північної Америки. Вперше, головна мета Альянсу набула принципового значення після закінчення холодної війни, коли перспектива її настання була дуже ймовірною. Ретроспектива на події останнього десятиліття, коли через протиправні дії Російської Федерації в Україні розпочались військові дії на сході нашої країни, дає змогу впевнено стверджувати, що потреба у наявності організації, яка б забезпечувала безпеку в регіоні, набуває ще більшого значення, ніж напередодні.