Соціально-економічні аспекти формування зайнятості сільського населення

Abstract

В статті здійснюється оцінка соціально-економічним аспектам формуванню зайнятості сільського населення України. Доведено, що сільське населення як економічний агент територій сільського типу та необхідна умова збереження її життєдіяльності найбільш чутливе до наслідків економічних спадів. Галузева специфіка виробничого сектору сільських територій носить моногалузевий характер (переважно — сільське господарство) і тому в сучасних умовах має обмежений вибір додаткових резервів. Реальні й потужні трансформації у зовнішньому по відношенню до сільської місцевості середовищі, а також модернізація чинної законодавчо-нормативної бази у сфері зайнятості згідно із міжнародними стандартами матимуть своїм наслідком і певні локальні зміни, і глибокі зрушення в секторах зайнятості сільського населення. Встановлено, що сільське населення за сферою економічної діяльності переважно зайнято у сільськогосподарському виробництві, ефективність якого багато в чому залежить від насичення галузі робочою силою необхідного профілю, високого рівня професійної підготовки і мотивації праці. В умовах ринкової економіки, коли сільськогосподарські підприємства стали самостійними економічними суб'єктами господарювання в конкурентному середовищі, постають нові вимоги до професійного складу робочої сили, рівня їх кваліфікації, результативності праці й відповідальності. Вирішення проблеми забезпечення сільського господарства робочою силою можливо тільки за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, застосування новітніх технологій і систем механізації, організації виробництва, використання досягнень науки і техніки. У зв'язку з цим зростає попит на працівників із високим рівнем професійної підготовки. Доведено, що важливість професійно-кваліфікаційного чинника формування робочої сили зумовлена розвитком науково-технічного прогресу, який висуває підвищені вимоги до працівників, їхніх знань, фахової підготовки. Якісні зміни, які відбуваються в матеріально-технічній базі сільськогосподарських підприємств, вимагають від працівника гнучкості, здатності орієнтуватися у всій виробничій системі, швидко освоювати нову техніку, без особливих ускладнень переходити до управління нею. Він має бути готовим до швидкого оновлення своїх професійних знань і умінь. Висока ефективність сільськогосподарського виробництва залежить не тільки від науково-технічного прогресу, але й від того, якою мірою досягнутий рівень науки, досвіду, знань, навичок став надбанням кожного працівника суб'єкта господарювання у сфері агробізнесу. The article assesses the socio-economic aspects of the employment of the rural population of Ukraine. It is proved that the rural population as an economic agent of rural areas and a necessary condition for the preservation of its vital activity is most sensitive to the effects of economic downturns. The sectoral specifics of the production sector of rural areas are mono-sectoral (mainly — agriculture) and therefore in modern conditions has a limited choice of additional reserves. Real and powerful transformations in the external environment in relation to rural areas, as well as modernization of the current legal and regulatory framework in the field of employment in accordance with international standards will result in certain local changes and profound changes in the rural employment sector. It is established that the rural population in the field of economic activity is mainly engaged in agricultural production, the effectiveness of which depends largely on the saturation of the industry with the required workforce, a high level of training and motivation. In a market economy, when agricultural enterprises have become independent economic entities in a competitive environment, there are new requirements for the professional composition of the workforce, their level of qualification, productivity and responsibility.The solution to the problem of providing agriculture with labor is possible only by increasing the level of labor productivity, the use of new technologies and systems of mechanization, the organization of production, the use of advances in science and technology. In this regard, the demand for workers with a high level of training is growing. It is proved that the importance of the professional qualification factor in the formation of the workforce is due to the development of scientific and technological progress, which puts forward increased demands on employees, their knowledge, professional training. Qualitative changes that take place in the material and technical base of agricultural enterprises require flexibility from the employee, the ability to navigate the entire production system, to quickly master new equipment, without much difficulty to move to its management. He must be ready to quickly update his professional knowledge and skills. The high efficiency of agricultural production depends not only on scientific and technological progress, but also on the extent to which the achieved level of science, experience, knowledge and skills has become the property of every employee of the business entity in the field of agribusiness.