Геополітичні та регіональні фактори : США, Китай та РФ : партнери чи конкуренти?

Abstract

The article deals with the policy of the United States of America, Peoples’ Republic of China (PRC) and the Russian Federation in the Asia-Pacific Region. Leadership ambitions of the countries became evident in political, economic, military, technological and space spheres especially over the last few years. The purpose of the article is to analyze American-Chinese and Russian-Chinese relationships in the Asia-Pacific and identify reasons for their foreign policy course. Both countries, China and the USA are eager to play leader’s part in the regional politics. The relationships between the PRC and the United States significantly deteriorated, especially during D. Trump presidency. The author draws attention to the US policy and its attempts to strengthen its own positions in the region as well as to China’s economic activity reflected in transport projects, for instance – One Belt, One Road initiative, perceived by Washington as a challenge to its leader’s position. Tensions between two countries increased due to aggressive regional policy of China which claimed sovereignty over few small islands in the South China Sea. Beijing and Washington compete for leadership in the sphere of technology where China is ahead of the USA. У статті розглянуто політику Сполучених Штатів Америки, Китайської Народної Республіки та Російської Федерації в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Лідерські амбіції згаданих акторів міжнародних відносин яскраво виявились у конкуренції згаданих країн, особливо в останні кілька років. Виокремлено домінуючі сфери конкурентної боротьби трьох країн, зокрема: політична, економічна, військова, технологічна та космічна. Мета статті – здійснити аналіз американо-китайських і російськокитайських відносин в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та виявити мотиви зовнішньої політики згаданих країн. АТР став осердям не лише регіональної, але й світової економічної діяльності в кінці 20-го століття і сьогодні економічна діяльність і торгівля у цьому регіоні зростають. Це зумовлює актуальність даного дослідження. Обидві країни, КНР і США претендують на лідерську позицію у регіоні. Упродовж усієї історії існування двох країн двосторонні відносини Китаю та Америки зазнавали підйомів і спадів. Відносини між цими країнами значно погіршились за останні кілька років. Якщо Б. Обама намагався здійснювати послідовну політику щодо Китаю, то Д. Трамп виявився більш категоричним в оцінці політики Пекіну. За каденції Д. Трампа розпочинається торгова війна з Китаєм, яка відбилася на всіх сферах двостороннього співробітництва. Незважаючи на конфронтацію у торговій сфері, Китай, як один із провідних гравців у регіональній, а тепер і в світовій політиці, здійснює активну економічну діяльність. Китай реалізує свої амбіції у низці проектів, на кшталт, «Один пояс, один шлях» тощо. Пекіну тісно в межах регіону, тому він намагається вийти на світову арену, прокладаючи магістралі до Західних країн і розширюючи географію економічного розвитку. Проте Сполучені Штати сприймають таку політику як виклик їхній лідерській позиції у світі. Окрім економічних існують й інші причини напруження між двома державами. Агресивна політика Китаю по відношенню до країн-сусідів щодо територіальних претензій на низку островів у Південно-Китайському морі призвела до напруження у регіоні, погіршенні відносин із сусідами та Сполученими Штатами Америки, які засудили агресію. Змагання за лідерство між суперпотугами відбувається в сфері технологій, де Китай має переваги, оскільки намагається створити квантовий комп’ютер і Америка в цьому плані поступається Китаю. Недоліки у політиці США Китай використовує на свою користь, розвиваючи російський вектор зовнішньої політики, співпрацюючи з РФ у кількох сферах: військовій, економічній, транспортній, торговій, енергетичній та інших. Захищаючи зовнішньополітичні інтереси, Пекін і Москва зміцнюють власні позиції у регіоні. Росія також зміцнює військову присутність в АТР, застосовуючи низку інструментів, від військових навчань до продажу зброї. Окрім Китаю, Росія розвиває військове співробітництво з Шрі-Ланкою та Республікою Фіджі.