Ротація персоналу : ресурси інституційного каналу професіоналізації кадрів та інструмента (процедури) управління персоналом публічної служби

Abstract

У статті авторами визначено основні завдання, які мають вирішуватись посадовою ротацією в публічній службі (цивільній). Також авторами запропоновано систему функцій як результатів процесу управління персоналом, якими має володіти посадова ротація. Дослідження здійснено в парадигмі формування професійної мобільності персоналу. Автори узагальнили, що найбільш поширеними у практиці є такі завдання посадової ротації: формування професійної компетентності, збагаченні професіоналізму, професійної придатності; набуття компетенцій суміжних посад; переміщення персоналу на інші посади з метою визначення найбільш оптимального варіанту його розстановки; запобігання професійній деформації; формування кадрового резерву; запобігання корупції. Зазначено що придатність до посадової ротації залежить також від результативності попереднього процесу професіоналізації в плані оцінки загальної професійної мобільності кандидата як його спроможності відносно швидко набувати актуальні посадові компетенції та переходити на індивідуальну інноватику в роботі. З функціональної точки зору посадова ротація повинна використовуватись у процесах: професійної орієнтації персоналу; його добору (набору, підбору, відбору) та подальшого професійного оцінювання; професійної мотивації; професійної адаптації; для професійної активізації; безперервної освіти (навчання) та професійного виховання. Зроблено висновок про те що нове бачення функціонального призначення посадової ротації полягає у тім, що вона може продуктивно використовуватись у процесах: професійної орієнтації персоналу; його добору (набору, підбору, відбору) та професійного оцінювання; професійної мотивації; професійної адаптації; професійної активізації; безперервної освіти (навчання) та професійного виховання.