Визначення чинників могутності Ірану з огляду основних концепцій регіонального лідерства = Determination of Iran’s Power Factors Based on the Basic Concepts of Regional Leadership

Abstract

Однією з найголовніших особливостей регіональної геополітичної карти Близького Сходу початку XXI століття стало посилення впливу Ісламської Республіки Іран, який полишив принцип пасивного підходу до регіональних справ, яким він загалом слідував у часи холодної війни та перейшов до фази активного регіонального позиціонування. Упродовж останніх 20 років Іран активно домагається визнання себе як законної регіональної держави на Близькому Сході. Подібні намагання категорично не сприймаються всередині регіону та з обережністю і скептицизмом – за його межами. Зростаюча роль Ірану, без сумніву, визнається міжнародною спільнотою, але те, якими методами Тегеран реалізує свій вплив, викликає величезне занепокоєння. Захід закликає Тегеран вийти із регіональної боротьби, але режим не погоджується здавати регіональні позиції інакше як на гарантії власної національної безпеки. Цікавим в цьому аспекті постає питання – чи насправді Ісламська Республіка Іран представляє собою країну із статусом регіонального лідера, або, навпаки, керується лише захистом національних інтересів, а, отже, не може повною мірою називатися лідером на Близькому Сході. З метою з’ясування чи є сьогодні Іран регіональним лідером, авторами була застосована класифікації німецького дослідника Д. Нолте. У результаті, проведеного аналізу можна стверджувати, що Ісламська Республіка Іран відповідає багатьом вимогам регіональної держави, що зростає на рівні регіонального гравця середньої сили. Втім, фактори іранської міцності не є достатніми для здобуття Іраном регіонального лідерства. Першопричиною чого є ідеологічні розбіжності, недовіра, політичний шантаж та маніпуляції, підкріплені військовою підтримкою незаконних повстанських рухів та ін. One of the most important features of the regional geopolitical map of the Middle East at the beginning of the 21st century was the strengthening of the influence of the Islamic Republic of Iran, which abandoned the principle of a passive approach to regional affairs, which it generally followed during the Cold War, and moved to the phase of active regional positioning. Over the past 20 years, Iran has actively sought recognition as a legitimate regional state in the Middle East. Such efforts are categorically not perceived within the region and with caution and scepticism – outside its borders. The growing role of Iran is undoubtedly recognized by the international community, but the methods by which Tehran exercises its influence are of great concern. The West calls on Tehran to withdraw from the regional struggle, but the regime does not agree to give up regional positions except to guarantee its own national security. An interesting question in this aspect is whether the Islamic Republic of Iran actually represents a country with the status of a regional leader, or, on the contrary, is governed only by the protection of national interests, and therefore cannot be fully called a leader in the Middle East. In order to find out whether Iran is a regional leader today, the authors applied the classification of the German researcher D. Nolte. As a result of the conducted analysis, it can be stated that the Islamic Republic of Iran meets many requirements of a regional state that is growing at the level of a regional player of medium power. However, factors of Iranian strength are not sufficient for Iran to gain regional leadership. The root cause of which is ideological differences, mistrust, political blackmail and manipulation, reinforced by military support for illegal insurgent movements, etc.