Публічні механізми трансформацій у формуванні кадрового потенціалу галузі охорони здоров’я

Abstract

У статті обґрунтовано, що ефективне формування кадрового потенціалу та управління ним має вирішальне значення для досягнення кращих результатів і доступу до медичної допомоги в усьому світі. Метою статті є визначення стратегічних пріоритетів формування кадрового потенціалу системи охорони здоров’я для підвищення ефективності вітчизняної медичної галузі та досягнення сталого розвитку країни. Методичною базою для дослідження є прикладні дослідження ВООЗ, ОЕСР, Міжнародного економічного форуму, Міністерства охорони здоров’я. Визначено головні індикатори розвитку охорони здоров’я (громадське здоров’я, доступ до лікарських засобів, надання послуг в охороні здоров’я та фінансування, кадрові ресурси системи охорони здоров’я) та ключові проблеми громадського здоров’я. На основі оцінки показників розподілу дефіциту медичних кадрів за регіонами (лікарів, медсестер), співвідношення медичного персоналу, щільності лікарів в міських та сільських районах, міграційних процесів доведено, що формування та розвиток кадрового потенціалу галузі проводиться відповідно до особливостей та показників наукового, соціального, економічного і культурного розвитку кожного суспільства і на підставі нагальних потреб. Узагальнено публічні важелі, які використовуються для впливу на вибір місця практики лікарів. Досліджено проведені трансформації публічних механізмів країн світу в сфері забезпечення кадровими ресурсами системи охорони здоров’я. На основі аналізу світового та вітчизняного кадрового забезпечення медичної галузі визначено стратегічні напрямки вирішення глобальної нестачі медичних працівників: запровадження «Глобальний кодекс практики ВООЗ щодо міжнародного набору медичного персоналу», зміцнення міжнародне співробітництва; збільшення можливості підготовки кадрів у країнах, щоб зменшити внутрішній дефіцит та неправильний розподіл за географічними районами чи спеціальностями, щоб уникнути залежності від міжнародного найму; забезпечення медичним працівникам-мігрантам рівних умов праці; упорядкування процедури визнання іноземних кваліфікацій; посилення міжнародного співробітництва.