Факторна структура механізмів адаптації у студентів із різними домінантними типами вегетативної регуляції

Abstract

Адаптація студентів до навчання у закладах вищої освіти є однією із найважливіших проблем сьогодення. Даний процес потрібно розглядати як інтегрований та динамічний процес формування навичок для виконання задач, які висуваються перед студентством під час навчання. Зокрема, до показників ефективності інтегрованого процесу слід віднести: функціональну стійкість організму студента (відсутність серйозних порушень більшості психофізіологічних функцій), відсутність явних ознак стомлення при виконані навчальної діяльності, відсутність емоційних порушень та успіх в навчанні. Метою статті є визначення значимості показників функціонального стану студентів із різними домінантними типами вегетативної регуляції до та після фізичного навантаження. Результати дослідження. До факторного аналізу функціонального стану студентів із різним домінантним типом вегетативної регуляції було віднесено антропометричні, фізіологічні і функціональні показники й відповідні індекси, дані оцінки функціонального стану серцево-судинної, вестибулярної та центральної нервової систем до/після застосованих навантажень. Зокрема, групу студентів із помірним переважанням автономної регуляції (ІІІ тип) було використано як еталон. Так, у ІІІ групі для аналізу до навантаження було визначено 9 факторів, які складають 85,86 % сумарної дисперсії змінних. Однак, після фізичної роботи кількість факторів зменшилася із 9 до 8. Загальний вклад факторів до сумарної дисперсії складав 84,93 %. Зокрема, у групі студентів із помірним переважанням центральної регуляції (І тип) до навантаження для аналізу було визначено 8 факторів, які складали 83,74 % сумарної дисперсії змінних. Однак після фізичної діяльності критерій адекватності вибірки Кайзера-Мейєра-Олкіна складав 0,211, що свідчить про неможливість використання факторного аналізу для групи студентів з І типом. Процедура факторного аналізу також була виконана для показників групи студентів із вираженим переважанням центральної регуляції (ІІ тип) та вираженим переважанням автономної регуляції (IV тип) у стані спокою та після фізичного навантаження. Однак, виявилося, що факторний аналіз провести неможливо, оскільки вихідна матриця не являється позитивно визначеною. Це свідчить про мультиколінеарність даних, тобто сильний лінійний (але не ідеальний) зв’язок між більше, ніж двома незалежними змінними. Висновок. Отримані дані свідчать про відмінності значимості ряду показників функціонального стану до та після фізичного навантаження між студентами із різними домінантними типами вегетативної регуляції.