Прогнозування перебігу хвороби дрібних судин у хворих похилого віку із врахуванням даних ультрасонографічного скринінгу

Abstract

Метою дослідження є розробка системи прогнозування перебігу хвороби дрібних судин у хворих похилого віку із врахуванням даних ультрасонографічного скринінгу. Дослідження виконано на базі клінічних закладів півдня України у 2020 2025 роках та включало ретроспективний аналіз медичної документації пацієнтів із ознаками ХДС ГМ, а також проспективне клінічне обстеження хворих похилого віку. Усі пацієнти проходили комплексне клініко неврологічне обстеження, нейропсихологічне тестування із застосуванням валідованих шкал (MMSE, MoCA, DAT, шкал депресії та апатії), ультразвукове дослідження магістральних і внутрішньомозкових судин, а також нейровізуалізацію відповідно до стандартів STRIVE. У ході дослідження вперше проведено комплексну оцінку поширеності ХДС ГМ серед населення півдня України з урахуванням вікових і гендерних характеристик. Показано, що з віком відбувається не лише зростання частоти нейровізуалізаційних ознак ХДС, але й зміна клінічного профілю захворювання — від відносно ізольованих когнітивних порушень до багатокомпонентного синдрому з моторно-вестибулярними, емоційно-поведінковими та вегетативними проявами. Встановлено, що клінічний перебіг ХДС у значної частини пацієнтів має гетерогенний характер, що унеможливлює універсальний підхід до діагностики та прогнозування. За даними ретроспективного аналізу 300 пацієнтів з верифікованою хворобою дрібних судин головного мозку (ХДСГМ) середній вік становив 63,7 ± 0,4 року (42–78 р.), чоловіки складали 58,0 % (174 особи), жінки — 42,0 % (126 осіб). У проспективній когорті (n = 78) середній вік становив 70,2 ± 0,9 року, з переважанням жінок (56,4 %). Понад 60 % обстежених були старші 70 років. Найбільш поширеними коморбідними станами були артеріальна гіпертензія (89,3 %), ішемічна хвороба серця (48,3 %), цукровий діабет 2 типу (19,0 % ретроспективно, 25,6 % проспективно) та ожиріння (21,0 % та 23,1 % відповідно). Суттєвим результатом роботи стало виділення клінічних фенотипів перебігу ХДС ГМ, які відрізняються домінуванням когнітивно-астенічних, моторно-координаційних або емоційно-поведінкових розладів. Показано, що ці фенотипи мають різні патерни внутрішньомозкової гемодинаміки та різну швидкість прогресування, що підтверджує доцільність персоналізованого підходу до ведення таких пацієнтів. Встановлено, що провідними клінічними синдромами при ХДСГМ є когнітивні та астенічні порушення: зниження пам’яті (66,0 % проти 23,0 % у контролі, χ² ≈ 87, p 0,70 у 50,6 %, гіпоплазію внутрішньої сонної артерії у 12,6 %, стеноз 35 см/с, RI ≤ 0,6 та нормальна фазність кривої; у групі з PI > 1,2 відзначались зниження Vdiast ( 0,65, втрата фазності та сплощення кривої кровотоку. У пацієнтів з PI ≤ 1,1 середній MMSE складав 27,7 ± 0,1 бала, MoCA — 23,7 ± 0,1 бала; при PI > 1,1 — 25,0 ± 0,1 і 21,8 ± 0,1 бала відповідно; при PI > 1,3 спостерігалося зниження до 23,2 ± 0,3 і 21,2 ± 0,3 бала. Встановлено сильну кореляцію між MoCA і PI (r = –0,68), MMSE і Vdiast (r = 0,53). Високий PI асоціювався з гіршими результатами Grooved Pegboard Test (96,4 ± 0,5 с для домінантної руки проти 83,2 ± 0,5 с при PI ≤ 1,1, p 1,2 у поєднанні з MoCA 1,6, RI > 0,65 і втраті фазності. Пацієнти з такими ознаками мали вищу частоту апатії, зниження моторної ініціативи та погіршення прецизійної моторики (ARAT ≤ 49,5 балів). У підгрупі з PI ≤ 1,1, MoCA > 24 та DAT ≥ 70 балів когнітивний статус залишався стабільним протягом усього періоду спостереження. Особливу увагу в роботі приділено зв’язку когнітивних порушень із параметрами церебрального кровотоку. Продемонстровано, що зниження показників MoCA, MMSE та DAT корелює не лише з вираженістю лейкоареозу чи атрофії, але й з підвищенням індексу пульсації та зменшенням діастолічної швидкості кровотоку в основних внутрішньомозкових артеріях. Ці дані свідчать про те, що когнітивне погіршення при ХДС має чітке гемодинамічне підґрунтя, яке може бути виявлене ще до розвитку тяжких структурних змін. Вперше розроблено та статистично обґрунтовано прогностичні критерії перебігу ХДС ГМ, що базуються на поєднанні ультразвукових і нейропсихологічних показників. Встановлено, що комбінація підвищеного індексу пульсації, зниження діастолічної швидкості кровотоку та знижених балів за шкалами MoCA і DAT є високоспецифічним предиктором швидкого прогресування когнітивного дефіциту. Таким чином, запропоновано функціональну модель прогнозування, яка дозволяє стратифікувати пацієнтів за ризиком ще на доклінічному або ранньому клінічному етапі. На підставі отриманих результатів авторкою розроблено покроковий алгоритм діагностики та ведення пацієнтів із ХДС ГМ, що включає етапи первинного ультрасонографічного скринінгу, оцінки когнітивного статусу, визначення показань до нейровізуалізації та формування індивідуальної терапевтичної стратегії. Запропонований алгоритм орієнтований на практичні потреби неврологів, лікарів загальної практики, геріатрів і може бути інтегрований у роботу мультидисциплінарних команд. Практична значущість роботи полягає в обґрунтуванні транскраніальної доплерографії як доступного, економічно доцільного та прогностично інформативного інструменту скринінгу ХДС ГМ.