Державне управління інноваційною діяльністю в післявоєнний період

Abstract

У статті досліджено стан національної інноваційної системи в сучасних умовах і вплив органів державної влади на її розвиток. Підкреслюється те, що питання про роль і місце держави в економіці не тільки не нове, воно по сутті, на всіх станах розвитку інноваційної діяльності перебуває на вістрі дискусій і в центрі суперечностей пропонованих систем. Причому відповідь на питання про діяльності тих чи інших форм централізованого втручання і державного регулювання завжди історична, вона, будучим, влучно сформулювало для однієї ситуації ( довоєнний період розвитку це дещо інше). Держава може бути соціальним стабілізатором економічного розвитку (інноваційного розвитку), гарантом суспільного добробуту, стимулятором зростання. Не слід забувати, що держава (державні органи різних рівнів) — це суспільний інститут, частина суспільства, яка по різному може впливати на інноваційну діяльність суспільства і особливо в повоєнний період. The article examines the state of the national innovation system under current conditions and the influence of public administration bodies on its development. It is emphasized that the question of the state's role and place in the economy is not only not new, but in essence, at all stages of innovation activity development, it remains at the forefront of discussions and at the center of contradictions among proposed systems. Moreover, the answer to the question regarding the effectiveness of various forms of centralized intervention and state regulation is always historical, having been aptly formulated for one situation (the pre-war period of development is somewhat different). The state can be a social stabilizer of economic development (innovative development), a guarantor of public welfare, and a stimulator of growth. It should not be forgotten that the state (public authorities at various levels) is a social institution, a part of society that can influence the innovation activity of society in different ways, especially in the post-war period. Conclusions and Prospects for Further Research in This Area. Innovation policy is one of the directions of the state's socio-economic policy, which is based on defining ideas, tasks, goals, methods, means, and mechanisms, as well as activities for their implementation and use. It is a set of forms and methods and a system of measures by state bodies regarding planning, organization, stimulation, and control, aimed at creating interconnected mechanisms for activating innovation processes and developing innovation activity. The effectiveness of the state's innovation policy is determined by its ability to ensure the fast and continuous movement of knowledge along all links of the innovation chain-from its generation to its embodiment in technological and organizational innovations, which are transformed into the profits of high-tech companies, productive jobs, and the country's national income. In the post-war period, the state must more actively engage in the innovative governance of society.