Адміністративно-правові та інституційні аспекти контролю та нагляду в реалізації державної політики охорони здоров’я на сучасному етапі трансформацій

Abstract

Встановлено, що тривалість життя безпосередньо пов’язана з наданням якісної та своєчасної медичної допомоги населенню, безпекою медичних виробів, дотриманням норм, стандартів та правил лікування, медичних технологій, ліцензійних угод, дозвільної та заборонної діяльності в охороні здоров’я. Тому, діяльність підрозділів міністерства охорони здоров’я не можна недооцінювати з погляду значущості його контрольно-наглядової діяльності для суспільства загалом, зокрема та опосередковано для соціально-економічного розвитку країни. Як цільові показники нижчого рівня можна виділити поряд зі смертністю та захворюваністю населення також такі універсальні показники для контролю та нагляду в цілому, як зниження кількості випадків заподіяння шкоди громадянам, підвищення ступеня задоволеності громадян. Доведено, що показник витрат на здійснюваний контроль та нагляд системи охорони здоров’я є не лише непрямим показником ефективності діяльності, але й досі дискусійним щодо широкого поширення і через складність обліку та формалізації якісних характеристик результатів діяльності наглядових відомств, а також багатофакторності самого здоров’я як явища і внаслідок величезної диференціації транспортної доступності та умов регіонів, де здійснюється контрольно-наглядова діяльність. У зв’язку з цим результати порівнянь за показником витрат на контрольно-наглядову функцію можуть бути некоректними. Проаналізовано, що система суспільно значущих показників та методика їх застосування дозволяє оцінити як професіоналізм і ефективність та результативність як служби загалом, і її окремих структурних ланок і навіть окремих державних службовців, їх реальний внесок у здоров’я та якість життя населення. До переваг системи застосування суспільно значущих показників слід віднести, крім точної спрямованості досягнення цілей соціально-економічного розвитку країни, відносну простоту здійснення моніторингу запропонованих показників, оцінки динамічних характеристик та порівняльного аналізу і в регіональному розрізі, і міжнародному рівні. Обґрунтовано, що нормативно-правові акти, що регламентують особливості державного контролю у сфері охорони здоров’я можна класифікувати на статутні, програмно-цільові, програми державних гарантій, акти, класифіковані за територіальним ознакою, а також акти, що встановлюють специфічні форми проведення державного контролю у сфері охорони здоров’я. На сьогоднішній день еволюція нормотворчості щодо державного контролю у сфері охорони здоров’я здійснюється в контексті конкретизації положень національного законодавства.