Європейські та світові практики формування цілісного гуманітарного простору

Abstract

У статті розглянуто формування цілісного гуманітарного простору в сучасних умовах. Визначено, що воно набуває стратегічного значення, оскільки охоплює інтеграцію політик у сферах культури, освіти, збереження культурної спадщини, формування національної ідентичності, а також регулювання міжетнічних і міжконфесійних відносин. У статті проаналізовано основні теоретичні підходи до гуманітарної політики, що представлені в працях П’єра Бурдьє, Стюарта Голла, Арджуна Аппадурая та Джона Томлінсона. Особливу увагу приділено аналізу культурних практик як механізму соціальної мобілізації та засобу забезпечення суспільної інтеграції. Досліджено міжнародний досвід формування гуманітарного простору на прикладі Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, США, Канади, Японії та Південної Кореї. Визначено ключові тенденції та виклики розвитку гуманітарної політики в умовах глобалізації, зокрема вплив цифровізації, яка відкриває нові можливості для міжкультурної комунікації, інтерактивного обміну знаннями та формування загального інформаційного простору. Окрему увагу приділено українському контексту формування гуманітарного простору. Проаналізовано процеси адаптації європейського та світового досвіду, зокрема у сфері державного регулювання культурної політики та механізмів збереження національної ідентичності. Виокремлено ключові виклики: нерівномірний розподіл фінансування культурних ініціатив, мовні бар’єри, цифрова нерівність, проблеми міжкультурної взаємодії та інформаційної безпеки. Результати дослідження можуть бути використані для розробки стратегій державного управління, спрямованих на збереження культурної спадщини, розвиток освітніх інституцій, зміцненнянаціональноїідентичностітазабезпеченняінформаційної безпеки в умовах цифрової трансформації та глобальних викликів.

The article examines the formation of a comprehensive humanitarian space in modern conditions. It is determined that it is gaining strategic importance, as it encompasses the integration of policies in the spheres of culture, education, preservation of cultural heritage, formation of national identity, as well as the regulation of interethnic and interfaith relations. The article analyzes the main theoretical approaches to humanitarian policy, presented in the works of Pierre Bourdieu, Stuart Hall, Arjun Appadurai and John Tomlinson. Particular attention is paid to the analysis of cultural practices as a mechanism of social mobilization and a means of ensuring social integration. The international experience of forming a humanitarian space is studied using the example of Great Britain, France, Germany, Italy, Spain, the USA, Canada, Japan and South Korea. Key trends and challenges in the development of humanitarian policy in the context of globalization are identified, in particular the impact of digitalization, which opens up new opportunities for intercultural communication, interactive knowledge exchange and the formation of a common information space. Special attention is paid to the Ukrainian context of the formation of the humanitarian space. The processes of adaptation of European and world experience are analyzed, in particular in the field of state regulation of cultural policy and mechanisms for preserving national identity. Key challenges are identified: uneven distribution of funding for cultural initiatives, language barriers, digital inequality, problems of intercultural interaction and information security. The results of the study can be used to develop public administration strategies aimed at preserving cultural heritage, developing educational institutions, strengthening national identity, and ensuring information security in the context of digital transformation and global challenges.