Ukraine As a Shield For Europe: the Russian Invasion and the Reshaping of International Security

Abstract

This article explores the impact of the Russian-Ukrainian military conflict – de facto a war – on the transformation of the international security system. The full-scale invasion launched in 2022 exposed critical vulnerabilities in global governance and challenged the foundational principles of peace and sovereignty across the European space. The study aims to analyse Ukraine’s evolving role as both a security actor and a normative force. To this end, it examines the country’s repositioning in regional and global structures, outlines the key consequences of the war, and assesses how the conflict has reshaped strategic thinking in Europe. Methodologically, the article applies historical, comparative, and analytical approaches, combining periodisation, analogy, and actualisation to examine legal, military, and political dimensions of the conflict. In addition to academic literature and institutional reports, the research draws on expert interviews and news-based analysis to provide a multidimensional understanding of the war and Ukraine’s place within it. Special attention is given to the concept of Ukraine as a civilisational ‘shield of Europe’ – a state that has historically functioned as a defensive frontier against eastern authoritarian expansion. This perspective helps situate Ukraine’s modern struggle within a broader cultural and geopolitical continuum. The article addresses key challenges posed by the war, including food insecurity, mass displacement, energy crises, environmental degradation, and legal disruption. It also highlights Ukraine’s contribution not only to military defence, but to democratic resilience, legal coherence under existential pressure, and the defence of international norms. Ukraine’s consistent appeals to international law and cooperation with global institutions demonstrate its normative potential in a time of democratic backsliding and authoritarian revisionism. The article concludes that Ukraine has moved from the margins of Europe’s security system to its normative centre, playing a strategic role in shaping the continent’s future security architecture.

У статті досліджується вплив російсько-українського збройного конфлікту – фактично війни – на трансформацію міжнародної системи безпеки. Повномасштабне вторгнення, розпочате у 2022 році, виявило критичні вразливості глобального управління та поставило під сумнів основоположні принципи миру й суверенітету в європейському просторі. Метою дослідження є аналіз еволюції ролі України як актора безпеки та нормативної сили. З цією метою розглядається зміна позиціонування України в регіональних та глобальних структурах, окреслюються ключові наслідки війни та оцінюється, як цей конфлікт вплинув на стратегічне мислення в Європі. У методологічному аспекті стаття поєднує історичний, порівняльний та аналітичний підходи, використовуючи періодизацію, аналогію та актуалізацію для вивчення правових, воєнних та політичних вимірів конфлікту. Окрім наукової літератури та інституційних звітів, дослідження спирається на інтерв’ю з експертами та аналітичні новинні джерела, що дозволяє сформувати багатовимірне розуміння війни та місця України в її контексті. Особливу увагу приділено концепції України як цивілізаційного «щита Європи» – держави, що історично функціонувала як оборонний форпост проти східної авторитарної експансії. Такий підхід дозволяє розглядати сучасну боротьбу України в ширшому культурному та геополітичному континуумі. У статті висвітлюються ключові виклики, спричинені війною, зокрема продовольча нестабільність, масове переміщення населення, енергетичні кризи, деградація довкілля та порушення правопорядку. Також підкреслюється внесок України не лише у воєнну оборону, а й у демократичну стійкість, правову послідовність в умовах екзистенційного тиску та захист міжнародних норм. Звернення України до міжнародного права й співпраця з глобальними інституціями демонструють її нормативний потенціал в епоху демократичного відступу та авторитарного ревізіонізму. У підсумку робиться висновок, що Україна перейшла з периферії європейської безпекової системи до її нормативного центру, відіграючи стратегічну роль у формуванні майбутньої архітектури безпеки континенту.