Економічні аспекти відносин Угорщини та ЄС

Abstract

У статті автори роблять акцент на висвітленні економічного співробітництва Угорщини та Європейського Союзу, які мають хвилеподібний характер. Двадцять один рік перебування Угорщини в Європейському Союзі можна розділити на два окремі періоди. Перші шість-сім років – фаза навчання членству, характеризувалися дотриманням вимог ЄС, узгодженням угорських державних політичних інституцій з ЄС та постійною інтеграцією в європейські ринки. Протягом цього періоду соціалістично-ліберальний уряд зайняв проєвропейську позицію та не ставив під сумнів компетентність ЄС у державній політиці. Глобальна фінансова криза 2008 року особливо сильно вдарила по Угорщині, призвівши до різкого зростання дефіциту державного бюджету та скорочення іноземного кредитування. Без членства в ЄС та угоди про резервний режим, укладеної з ЄС та МВФ, криза була б глибшою, а економічне відновлення тривало б довше. Втім, членство в ЄС посилило залежність угорської економіки від трьох основних зовнішніх джерел фінансування – іноземного капіталу, фондів ЄС і грошових переказів мігрантів, що становлять до 10% ВВП щорічно. Незважаючи на значний обсяг фінансової підтримки (56 млрд євро з 2004 року), її вплив на модернізацію економіки, зменшення регіональних диспропорцій і розвиток приватного сектору був обмеженим. Хоча ЄС виступав для Угорщини поясом безпеки під час світової фінансової кризи, це стало поворотним моментом у відносинах Угорщини з ЄС. У 2010 році Віктор Орбан та його права партія «Фідес» здобули переконливу перемогу на національних виборах. Уряд Орбана розвинув євроскептичну риторику, поставив під сумнів мандат ЄС у кількох політичних сферах та почав відкрито критикувати Європейський Союз. Угорщина дедалі більше конфліктує з Євросоюзом, зокрема через порушення принципів верховенства права та прийняття закону про «захист суверенітету», що ставить під загрозу фінансування з боку ЄС. Конфронтаційна політика уряду Орбана створює ризики втрати подальшого фінансування, що може негативно вплинути на соціально-економічний розвиток країни в середньостроковій перспективі. Угорщина залишається важливим учасником європейської економіки, особливо у виробничому секторі. Однак поступова втрата конкурентних переваг на ринку потребує глибокого аналізу для формування ефективної економічної політики. In the article, the authors focus on highlighting the economic cooperation between Hungary and the European Union, which has a wave-like nature. Hungary’s twenty-one years in the European Union can be divided into two distinct periods. The first six to seven years, the membership learning phase, were characterized by compliance with EU requirements, the alignment of Hungarian state political institutions with the EU, and steady integration into European markets. During this period, the socialist-liberal government adopted a pro-European stance and did not question the EU’s competence in state policy. The global financial crisis of 2008 hit Hungary particularly hard, leading to a sharp increase in the state budget deficit and a reduction in foreign lending. Without EU membership and the stand-by arrangement with the EU and the IMF, the crisis would have been deeper and the economic recovery would have taken longer. However, EU membership has increased the Hungarian economy’s dependence on three main external sources of financing: foreign capital, EU funds, and migrant remittances, which account for up to 10% of GDP annually. Despite the significant amount of financial support (€56 billion since 2004), its impact on economic modernization, reducing regional disparities and private sector development has been limited. Although the EU acted as a safety net for Hungary during the global financial crisis, this was a turning point in Hungary’s relations with the EU. In 2010, Viktor Orbán and his right-wing Fidesz party won a landslide victory in national elections. Orbán’s government developed Eurosceptic rhetoric, questioned the EU’s mandate in several policy areas and began to openly criticize the European Union. Hungary has increasingly clashed with the EU, in particular over its violations of the rule of law and the adoption of a law on the ‘protection of sovereignty’, which puts EU funding at risk. The confrontational policy of the Orbán government risks losing further funding, which could negatively affect the country’s socio-economic development in the medium term. Hungary remains an important player in the European economy, especially in the manufacturing sector. However, the gradual loss of competitive advantages in the market requires in-depth analysis for the formulation of effective economic policies.