Теоретичні основи дослідження феномену лідерства як державно-управлінської стратегії

Abstract

У статті розглянуто ключовий фактор успішності теоретичних засад лідерства у сфері державного управління, проаналізовано умови формування та розвитку парадигми "лідерства" в цій галузі, що сприяє ефективному розвитку громадянської демократії. Відзначено, що в сучасному публічному управлінні потрібні керівник-лідери, які здатні швидко адаптуватися до змінливих умов, зберігаючи свою унікальність, і володіють високим рівнем професійних та лідерських якостей. Проведено аналіз європейського досвіду впровадження компетентнісного підходу, грунтуючись на принципах доброчесності, законності, ефективності, орієнтації на громадян, політичної нейтральності та професіоналізму. З'ясовано необхідність адаптації зарубіжного досвіду до українського контексту управління суспільними справами. Також визначено три основні напрями впровадження компетентнісного підходу в підготовці державних службовців: розвиток лідерства та корпоративної культури, керування на основі цінностей; вдосконалення роботи досвідчених державних службовців, а також адаптація та реагування системи зайнятості на рівні держави до змінливих умов. Разом з тим існуючий в Україні алгоритм та інструменти оцінювання не дають можливості державним службовцям неупереджено здійснювати відбір компетентних, професійно підготовлених кадрів державної служби. Проблемою є відбір компетентних, професійно підготовлених кадрів державної служби; відсутні конкретні механізми оцінювання, а також рішеня приймаються суб'єктивно. Це призводить до того, що особливості майбутніх управлінців залишаються психологічні, які в наш час відіграють значну роль у забезпеченні ефективного керівництва організацією. У висновках констатовано що об'єднання функцій керівника і лідера наразі є найважливішим наслідком генезису лідерства в публічному управлінні як державно-управлінської стратегії. Якщо раніше головним управлінським проблемним питанням було налагодження діалогу між керівниками та лідерами в групах і колективах, то зараз вважається нормою синтез ролей керівника і лідера в успішній діяльності управлінця. In the article, examines the key success factor of the theoretical foundations of leadership in the field of public administration, analyzes the conditions for the formation and development of the "leadership" paradigm in this field, which contributes to the effective development of civil democracy. It was noted that modern public administration requires managers-leaders who are able to quickly adapt to changing conditions, while maintaining their uniqueness, and possess a high level of professional and leadership qualities. An analysis of the European experience of implementing the competence approach was carried out, based on the principles of integrity, legality, efficiency, citizen orientation, political neutrality and professionalism. The need to adapt foreign experience to the Ukrainian context of public affairs management is clarified. Three main areas of implementation of the competence approach in the training of civil servants are also defined: development of leadership and corporate culture, management based on values; improvement of the work of experienced civil servants, as well as adaptation and response of the employment system at the state level to changing conditions. At the same time, the existing algorithm and assessment tools in Ukraine do not allow civil servants to impartially select competent, professionally trained civil service personnel. The problem is the selection of competent, professionally trained civil service personnel; there are no specific assessment mechanisms, and decisions are made subjectively. This leads to the fact that the characteristics of future managers remain psychological, which nowadays play a significant role in ensuring effective management of the organization. The conclusions state that the unification of the functions of the manager and the leader is currently the most important consequence of the genesis of leadership in public administration as a state management strategy. If earlier the main managerial issue was the establishment of a dialogue between managers and leaders in groups and collectives, now the synthesis of the roles of manager and leader in the successful activity of a manager is considered the norm.