Готовність до управління в кризових ситуаціях в сфері публічного управління

Abstract

The article examines the phenomenon of readiness to manage in crisis situations in the field of public administration. The multifacetedness of this concept is emphasized, which is manifested in the combination of approaches to the study of the activation of its potential both in the conditions of a certain situation (crisis conditions) and in the conditions of a certain activity (public administration). It is noted that a crisis situation is a situation of human activity, and therefore a condition for realizing readiness for management. The definition of preparedness for management in crisis situations in the fi eld of public administration is given as the level of preparation and ability of public servants to effectively respond to unforeseen and extraordinary circumstances that may arise in the course of their professional activities. It is noted that when studying the readiness for management, we study the potential of the internal resources of the individual, the activation and implementation of which are facilitated by the developed components of readiness: motivational and valuable; personal; cognitive; activity; reflexive; creative It is noted that the implementation of readiness for management involves overcoming the barrier between the actual and potential resources of the individual. It is emphasized that the readiness to manage complex social systems in crisis situations is correlated with the readiness for changes in these systems. Four systemic components of the phenomenon of readiness to manage in the field of public management in crisis situations were studied: situational, subject (reactive), organizationalprofessional and effective. It was concluded that the readiness of public servants to manage in crisis situations expresses the general orientation of the subject of management to a certain activity, refl ecting his active and creative relationship to the surrounding reality and to himself. У статті розглянуто феномен готовності до управління в кризових ситуаціях в сфері публічного управління. Підкреслено багатоаспектість цого поняття, яка проявляється в поєднанні підходів до дослідження активізації її потенціалу як в умовах певної ситуації (умов кризи), так і в умовах певної активності (публічного управління). Зазначено, що кризова ситуація є ситуацією діяльності людини, а отже умовою реалізації готовності до управління. Надано визначення готовності до управління в кризових ситуаціях в сфері публічного управління як рівня підготовки та спроможності публічних службовців ефективно реагувати на непередбачувані та надзвичайні обставини, що можуть виникнути в процесі їх професійної діяльності. Зазначено, що досліджуючи готовність до управління ми вивчаємо потенціал внутрішніх ресурсів особистості, активації і реалізації якого сприяють розвинені компоненти готовності: мотиваційно-ціннісна; особистісна; когнітивна; діяльнісна; рефлексивна; креативна. Зазначено, що реалізація готовності до управління передбачає долання бар’єру між актуальними і потенційними ресурсами особистості. Підкреслено, що готовність до управління складними соціальними системами в кризових ситуаціях співвідноситься з готовністю до змін в цих системах. Досліджено чотири системних складових феномену готовності до управління в сфері публічного управління в кризових ситуаціях: ситуаційний, суб’єктний (реактивний), організаційно-професійний та результативний. Зроблено висновок, що готовність публічних службовців до управління в кризових ситуаціях виражає загальну направленість суб’єкта управління на певну активність, відображаючи його діяльне і творче відношення до оточуючої дійсності і до самого себе.