Місце системи державного регулювання аграрного сектора в забезпеченні сталого розвитку

Abstract

Дану статтю присвячено дослідженню характерних особливостей системи державного регулювання аграрного сектора та визначенню її місця в забезпеченні сталого розвитку. На основі проведеного аналізу встановлено, що діюча в Україні система державного регулювання аграрного сектора включає низку суб’єктів, котрі мають вплив на основі своїх владних повноважень (органи публічної владирізних рівнів), а також тих, котрі впливають опосередковано (громадський сектор). Ці суб’єкти впливають прямо або опосередковано на аграрний сектор економіки через низку засобів впливу (організаційні, фінансово-економічні, нормативно-правові та консультативні або науково-методичні). Визначено, що серед пріоритетних цілей державного регулювання має бути перш за все сприяння поступовому всеохоплюючому зростанню економіки країни, забезпечення продуктивної зайнятості, котра має за мету залучення якомога більшої кількості працездатного населення, а також гідних умов праці для всіх. Зазначається, що сталий розвиток аграрного сектора в умовах сьогодення неможливий без гарантування екологічноїбезпеки, яка вважається однією з ключових складових національної безпеки. Задля забезпечення стабільної екологічної ситуації в агропромисловому виробництві важливим є створення, реалізація, а основне – фінансування, спрямованих на це цільових програм на державному та регіональному рівнях. Доведено, що однією з ключових складових сучасної дієвої системи державного регулювання аграрного сектора є підтримка цифрової трансформації в аграрному секторі. Цифровізація передбачає використання технологій, що включають у себе застосування передових досягнень у поєднанні з мережею Інтернет для глобальної перебудови сільського господарства. Зроблено висновок, що одним з напрямків виконання цих завдань може бути підтримка кластеризації аграрного сектора. Кластерний підхід влади до сталого розвитку аграрного сектора дає змогу отримати позитивний синергетичний ефект і зменшити вплив негативних факторів навіть за умов мінімального державного фінансування. Він сприяє міжгалузевій взаємодії, узгодженню економічних інтересів суб’єктів аграрного виробництва. This article is devoted to the study of the characteristic features of the system of state regulation of the agrarian sector and determining its place in ensuring sustainable development. Based on the analysis, it was established that the current system of state regulation of the agricultural sector in Ukraine includes a number of subjects that have infl uence based on their authority (public authorities of various levels), as well as those that infl uence indirectly (the public sector). These subjects directly or indirectly aff ect the agricultural sector of the economy through a number of means of infl uence (organizational, fi nancial and economic, normative and legal and advisory or scientifi c and methodological). It was determined that among the priority goals of state regulation should be, fi rst of all, the promotion of the gradual comprehensive growth of the country’s economy, productive employment, which covers the largest possible number of working population, as well as decent working conditions for all. It is noted that the sustainable development of the agricultural sector in today’s conditions is impossible without guaranteeing environmental safety, which is considered one of the key components of national security. In order to ensure a stable ecological situation in agro-industrial production, it is important to create, implement, and most importantly - fi nance targeted programs aimed at this at the state and regional levels. It has been proven that one of the key components of a modern eff ective system of state regulation of the agrarian sector is support for digital transformation in the agrarian sector. Digitization involves the use of technologies that include the application of advanced achievements in combination with the Internet for the global restructuring of agriculture. It was concluded that one of the directions for the fulfi llment of these tasks can be the support of the clustering of the agricultural sector. The government’s cluster approach to the sustainable development of the agricultural sector makes it possible to maintain a positive synergistic eff ect and reduce the impact of negative factors even with minimal state funding. It promotes interbranch interaction, coordination of economic interests of subjects of agricultural production.