Ідентифікація та моделі оцінки інтелектуального капіталу бізнес-спільнот в економіці знань

Abstract

Ключовим елементом інтелектуального капіталу, який здебільшого створює додану вартість в економіці знань, є людський капітал, який залишається поза кількісними оцінками, знижуючи значущість пропозицій щодо підвищення якості інтелектуального капіталу на всіх рівнях економіки. Аналіз розглянутих моделей оцінювання інтелектуального капіталу показав, що існують проблеми з ідентифікацією якісних показників та їх переведення у кількісні. Тому для ідентифікації інтелектуального капіталу доцільно використовувати сучасні диджитал технології, які дозволяють одночасно оперувати кількісною та якісною інформацією. Порівняльний аналіз використовуваних методів дає змогу стверджувати, що оцінка та вимірювання інтелектуального капіталу так чи інакше зводиться до оцінки та вимірювання нематеріальних активів компанії. Даний підхід при оцінці інтелектуального капіталу не може бути верифікований, і реалізується на та-кому принципі, що темпи зростання виручки від реалізації продукції або прибутку повинні випереджати темпи зростання нематеріальних активів. Такий підхід можливо використовувати для оцінювання рівня інтелектуального капіталу учасників бізнес-спільнот на основі інноваційних інформаційно-комунікаційних технологій, передусім технологій колективної пам'яті та технології управління знаннями компанії, бізнес-спільноти, який базується на принципі — навчання через усе життя. Визначено, що сукупність об'єктів, які включаються до складу інтелектуального капіталу (нематеріальні активи), виступають лише потенційним ресурсом виробництва і перетворюються на капітал тільки в процесі їх включення у виробництво. Нематеріальні активи є потенційними інтелектуальними ресурсами, але не інтелектуальним капіталом. Однак категорія "актив" має чіткий інституційно-правовий зміст. Для того щоб забезпечити категоріальну визначеність цих термінів доцільно, вживати інший термін — "надбання". У рамках цього підходу інтелектуальний капітал компанії ідентифікують як вартість сукупності матеріальних надбань, тобто активів на кшталт патентів, торговельних марок, операційних технологій і комп'ютерних програм (структурний капітал) і невловимих надбань — знання, технічні навички, компетентність і ділові можливості співробітників (людський капітал). Цим зумовлена більш адекватна категоріальна визначеність "надбань" порівняно з "активами". Таким чином, вартісні елементи інтелектуального капіталу агрегуються у дві групи: "людські надбання" та "інституціоналізовані надбання". Людські надбання є вартісною характеристикою індивідуальних і колективних знань співробітників компанії, їхніх компетенцій, управлінських навичок. Інституціоналізовані надбання забезпечують успішне функціонування основного виробництва на основі патентів, ліцензій, брендів. Встановлено, що процеси дигіталізації суспільного розвитку значно впливають і на оцінку інтелектуального капіталу та визначені його складових. The key element of intellectual capital that mostly creates added value in the knowledge economy is human capital, which remains unquantified, reducing the relevance of proposals to improve the quality of intellectual capital at all levels of the economy. Analysis of the considered models of intellectual capital assessment showed that there are problems with identifying qualitative indicators and their conversion into quantitative ones. Therefore, for the identification of intellectual capital, it is advisable to use modern digital technologies that allow simultaneous operation of quantitative and qualitative information. A comparative analysis of the used methods makes it possible to assert that the assessment and measurement of intellectual capital is, in one way or another, reduced to the assessment and measurement of the company's intangible assets. This approach to the assessment of intellectual capital cannot be verified, and is implemented on the basis that the rate of growth of revenue from the sale of products or profit must be ahead of the rate of growth of intangible assets. This approach can be used to assess the level of intellectual capital of members of business communities based on innovative information and communication technologies, primarily collective memory technologies and knowledge management technology of the company, business community, which is based on the principle of lifelong learning. It was determined that the set of objects that are included in the composition of intellectual capital (intangible assets) are only a potential resource of production and turn into capital only in the process of their inclusion in production. Intangible assets are potential intellectual resources, but not intellectual capital. However, the category "asset" has a clear institutional and legal meaning. In order to ensure the categorical definition of these terms, it is advisable to use another term — "property". In this approach, a company's intellectual capital is identified as the value of a combination of tangible assets, i.e. assets such as patents, trademarks, operating technologies and computer programs (structural capital) and intangible assets — knowledge, technical skills, competence and business capabilities of employees (human capital). This is due to a more adequate categorical definition of "property" compared to "assets". Thus, the valuable elements of intellectual capital are aggregated into two groups: "human assets" and "institutionalized assets". Human assets are a valuable characteristic of the individual and collective knowledge of the company's employees, their competencies, and management skills. Institutionalized assets ensure the successful functioning of the main production based on patents, licenses, and brands. It was established that the processes of digitalization of social development significantly affect the assessment of intellectual capital and its components are determined.