«Нечего вынимать из румынской ноги бессарабскую занозу»: бессарабське питання у радянсько-румунських відносинах міжвоєнного періоду

Abstract

This article characterizes the features of the development of the Soviet-Romanian relations in the context of the ‘Bessarabian question’ during 1918-1940. The Soviet Union preserved the consisted position of the non-recognition of Bessarabia as a part of Romania and demanded inclusion of Bessarabia into the USSR as an autonomy withing Soviet Ukraine or as a separate union’s republic. In order to achieve this aim, Bolsheviks used the covert operations, supported by the propaganda campaign, aimed at the population of Bessarabia, USS and the Western European public opinion. Among the leaders of the Soviet Narkomat of the Foreign Affairs in the early 1920s two approaches towards the resolutions of the Bessarabia question were formed. The authoriesed representative of the USSR in London Christian Rakovsky argued for need to use Bessarabia as destabilizing factor of the situation both in Romania, as well as in the relations between Romanian elite and it’s allies abroad. The deputy of the People’s Commissar Maxim Litvinov opposed this point and advocated for the resolution of the question even if at the price of unambiguous recognition of the belonging of Bessarabia to Romania. Both Christian Rakovsky and Maxim Litvinov were developing their positions based upon an assumption of the temporality of the status-quo and the need to incorporate Bessarabia into the USSR. Even though in the early 1930s the USSR agreed to establish the formal relations with Romania out of the tactical considerations, Narkomat of the Foreign Affairs chose the politics of non-recognition of Bessarabia to Romanian State. This approach was made possible by the gentlemen agreement between the heads of the Foreign ministers of Romania and USSR – Nicolae Titulescu and Maxim Litvinov. However, even after establishing the diplomatic relations, the Soviet Union continued to undermine the sovereignty of Romania over Bessarabia. У статті охарактеризовано особливості розвитку радянсько-румунських відносин у контексті «бессарабського питання» протягом 1918-1940-х років. Радянський Союз зберігав послідовну позицію невизнання приналежності Бессарабії до Румунії та вимагав включення Бессарабії до складу СРСР на правах автономії у складі УСРР або окремої союзної республіки. Задля реалізації цієї мети більшовики вдавалися до диверсійно-розвідувальної діяльності, підтриманої пропагандистською кампанією, спрямованою на населення Бессарабії, СРСР та західноєвропейську громадську думку. Серед очільників радянського Наркомату закордонних справ на початку 1920-х років сформувалося два підходи до розв’язання бессарабського питання. Повноважний представник СРСР в Лондоні Християн Раковський стояв на позиції необхідності використання Бессарабії як фактору дестабілізації ситуації як в Румунії, так і у відносинах між румунською елітою та її закордонними союзниками. Цій концепції опонував заступник наркома закордонних справ Максим Литвинов, який закликав до вирішення бессарабського питання навіть ціною безумовного визнання приналежності регіону Румунії. Попри наявність двох різних підходів до розв’язання «бессарабського питання» серед керівників союзного Наркомату закордонних справ, фактично і позиція Християна Раковського, і погляди Максима Литвинова виходили з тимчасовості статус-кво та необхідності входження Бессарабії до складу СРСР. Хоча на початку 1930-х років СРСР з тактичних міркувань встановив дипломатичні відносини з Румунією, Наркомат закордонних справ обрав політику невизнання приналежності Бессарабії до румунської держави. Ця політика стала можливою завдяки джентльменській домовленості між очільниками зовнішньополітичних відомств Румунії та СРСР – Ніколае Тітулеску та Максима Литвинова. Однак навіть після встановлення дипломатичних відносин, Радянський Союз продовжував підважувати суверенітет Румунії над Бессарабією.