Земельна децентралізація в Україні: переваги і недоліки

Abstract

У статті розглядається проведення децентралізації в Україні, а саме земельної децентралізації щодо передачі повноважень виконавчих органів влади щодо володіння, користування та розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на місцевий рівень. Цей процес надає можливості територіальним громадам залучати більше інвестицій та уможливить фінансове самозабезпечення місцевої громади. Крім того це підвищить роль територіальних громад в управлінні земельними ресурсами, які розміщені в межах об’єднаних територіальних громад і стане результатом того, що органи місцевого самоврядування, приватний сектор будуть відповідальними за власний соціально-економічний розвиток і забезпечення високого рівня якості життя територіальної громади та охорони земель. Основну увагу приділено теоретичним підходам щодо визначення повноважень територіальних громад, їх економічним відмінностям від міських громад. Запропоновано науково-практичні рекомендації щодо нормативно-правового, організаційного забезпечення процесу децентралізації держаних органів управління земельними ресурсами з передачею основного засобу виробництва в сільських територіях – земель сільськогосподарського призначення державної власності – в комунальну власність територіальних громад та їх об’єднань. Проаналізована думка деяких науковців, що поняття «надання повноважень», оскільки воно означає як делегування, так і передачу повноважень та вплив на сьогоденні зрушення в державному управлінні. Розглянуто досвід країн Європейського Союзу про ефективність проведеної реформи децентралізації влади. Органи місцевого самоврядування нарешті наділяються державою функцією контролю за використання та охороною земель в межах території громади. Акцентовано увагу на проблемах, з якими можуть в подальшому зіткнутись територіальні громади в процесі розпорядження землями комунальної власності.