Селянські республіки Наддніпрянської України : до питання класифікації

Abstract

В статті подана класифікація селянських республік Наддніпрянської України за політичною приналежністю та напрямам повстанської боротьби. Селянські республіки були найвищою формою організації селян у роки Української національно-демократичної революції. Проте вони не мали ні економічних, ні територіальних засад , щоб стати окремими державами. Головне їх завдання – об’єднання селян на боротьбу з різними ворогами. Переважали серед них національні позиції, проте, з певними варіантами: уенерівський (Холодноярська республіка, Мліївська республіка, Врадіївська Хліборобська республіка, Медвинська республіка). Крім того, були республіки з радянсько-більшовицькою орієнтацією (Баштанська, Летичівська (Меджибізька)), анархо-махновською (Чигиринська) та бандитсько-кримінальною (Пашківська республіка). Стосовно напрямів повстанської боротьби, то частина республік змінювали своїх «ворогів» в залежності від військово-політичної ситуації в регіоні. Але в загальних рисах можна визначити такі напрями: антибільшовицький (Холодноярська республіка, Мліївська республіка, Врадіївська Хліборобська республіка, Медвинська республіка), антиденікінський (Висунська і Баштанська), антиукраїнський (Пашківська, Чигиринська, Летичівська (Меджибізька) республіки).