Освітня складова державної політики у сфері культури в умовах інноваційного розвитку суспільства

Abstract

У статті здійснено теоретико-методологічне переосмислення ролі та значення освітньої складової державної політики у сфері культури в умовах інноваційного розвитку суспільства та надано практичні рекомендації щодо її удосконалення. Визначено та обґрунтовано що державна політика у сфері культури та її освітня складова сприяють якісному розвитку головного ресурсу держави – людського потенціалу. Розкрито роль та значення культурологічного аспекту освіти і запропоновано під ним розуміти цілеспрямований процес виховання та навчання, що спирається на трансляцію та відтворення цінностей культури, створених у процесі духовної, інтелектуальної, творчої діяльності людей та що відповідають цілям самореалізації людини та суспільства. Здійснено аналіз Закону України «Про культуру», за результатом якого визначено що його вплив поширюється на всі суспільні сфери та види і структури державної діяльності, зокрема і на галузь освіти. Розглянуто тріаду основних функцій (економічну, соціальну, культурну), які виконує освіта як соціальний інститут та визначено їх взаємозв’язок між собою. Обґрунтовано, що головною стратегічною метою державної політики у сфері культури у галузі освіти має стати формування духовних (освітніх, моральних, естетичних, художніх та ін.) якостей особистості здобувачів освіти, організація і безпосереднє проведення системної культурно-освітньої та виховної роботи з ними. Зроблено висновок що пріоритетним завданням державної політики у сфері культури у галузі освіти має постати сприяння гуманістичній спрямованості усіх видів освітньої та виховної діяльності. Доведено тезу відносно того, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства перед державною політикою у сфері культури у галузі освіти постають принципово нові завдання підготовки здобувачів освіти, зокрема – підготовки здобувачів вищої освіти (розкрито їх суть та запропоновано рекомендації щодо основних напрямів їх реалізації). Визначено основні тенденції якими характеризується сучасна державна політика у сфері культури у галузі освіти: віртуалізація; персоналізація; керована ініціативність; практична користь і короткостроковість. Описано трансформацію освітньої складової державної політики у сфері культури та закладів вищої освіти культурно-мистецького профілю в умовах збройної агресії Російської Федерації проти України.