Взаємозв’язок адаптаційного потенціалу з показниками статодинамічної стійкості студентів під впливом фізичного навантаження

Abstract

У сучасному суспільстві однією із найважливіших проблем здоров’я є вивчення адаптаційних можливостей студентів. Однак дану проблему можна дослідити за допомогою визначення основних закономірностей процесу адаптації організму студентів до різних чинників зовнішнього середовища. Мета: виявити взаємозв’язки між адаптаційним потенціалом серцево-судинної системи та показниками статодинамічної стійкості тіла до і після фізичного навантаження у студентів з різним домінуючим типом вегетативної регуляції. Матеріал і методи.аналіз науково-методичної літератури, антропометричні методи, емпіричні методи (ритмографії, стабілометрії), методика оцінки адаптаційного потенціалу серцево-судинної системи (за Р.М. Баєвським), методика експрес-оцінки функціонального стану регуляторних систем (за Шлик Н. І.), гребний тренажер Concept-2 та методи математичної статистики. У дослідженні прийняли участь 128 студентів з них дівчат (n=63) та хлопців (n=65) 17-25 років, які навчалися на І, ІІІ та V курсах Чорноморського національного університету імені Петра Могили. Результати. Проведеним дослідженням встановлено, що студенти з різним домінуючим типом вегетативної регуляції мають певні відмінності у кореляційних зв’язках між адаптаційним потенціалом та показниками стато-динамічної стійкості до та після фізичного навантаження. Так, найбільше зв’язків кореляції спостерігалося у студентів із помірним переважанням центральної регуляції (І тип) та із вираженим переважанням центральної регуляції (ІІ тип). Слід зазначити, що у представників І типу більшість достовірно значущих кореляційних залежностей характеризувалися середньою силою зв’язку, але деякі залежності мали слабкий зв’язок. Однак у ІІ типу достовірно значущі кореляційні залежності характеризувалися середньою силою зв’язку, але спостерігалася тенденція до сильного. Зокрема, у студентів із помірним переважання автономної регуляції (ІІІ тип) та із вираженим переважанням автономної регуляції (IV тип) спостерігалося менша кількість залежностей між показниками, які досліджувалися. Так, у студентів з ІІІ типом вегетативної регуляції всі достовірно значущі кореляційні залежності характеризувалися середньою силою зв’язку. Однак у представників з IV типом більшість достовірно значущих залежностей характеризувалися сильною силою зв’язку, але деякі залежності мали середній зв’язок. Висновки. Отримані дані засвідчують про відмінності кореляційних взаємозв’язків до та після фізичного навантаження між студентами з різним домінуючим типом вегетативної регуляції. На нашу думку, дані матеріали можна враховувати при наданні студентам рекомендацій щодо вибору спортивної секції (у рамках дисципліни «Фізичне виховання»).