Антикорупційна політика держави в умовах цифровізації публічного управління як детермінанта формування податкової культури в Україні

Abstract

У статті визначено, що антикорупційна політика в умовах цифровізації публічного управління вис тупає системною детермінантою формування податкової культури в Україні. Показано, що корупція як інституційна проблема підриває легітимність держави, руйнує процедурну та розподільчу спра ведливість і формує очікування неефективності формальних правил, що, своєю чергою, знижує по даткову мораль і стимулює тіньові практики. Запропоновано концептуальну модель впливу антико рупційних заходів і цифровізації на податкову культуру. Модель відображає причинно-наслідковий ланцюг, у якому корупція як інституційна проблема знижує легітимність і справедливість умов та пра вил, тоді як антикорупційна політика у повному циклі "запобігання-виявлення-невідворотність відпо відальності" формує інституційну рамку протидії зловживанням. Наголошено, що цифровізація публічного управління виступає інструментом реалізації та підси лення цієї рамки через автоматизацію, реєстрову інфраструктуру, фіксацію дій, відкриті дані та елек тронні послуги. Через соціально-психологічні чинники (довіру, сприйняття справедливості, відчуття ризику покарання, зміну суспільних норм) інституційні зміни трансформуються у поведінкові компо ненти податкової культури, що проявляється у зростанні добровільної сплати, зниженні тінізації та формуванні позитивного зворотного зв'язку між якістю послуг і довірою. The article is devoted to analysing how the state's anti-corruption policy in the context of the digitalisation of public administration acts as a determinant in the formation of tax culture in Ukraine. It is determined that corruption in the public administration system has multi-level consequences: it undermines the legitimacy of the state, distorts procedural and distributive justice, recreates the institutional trap of informal practices, and shapes expectations of the ineffectiveness of formal rules. As a result, tax culture is weakened: tax morale declines, tolerance for shadowing increases, and voluntary compliance with tax requirements gives way to pragmatic risk avoidance strategies. Anti-corruption policy is viewed as a holistic cycle of interrelated blocks: prevention, detection, and inevitability of accountability. Prevention aims to limit opportunities for abuse through transparent procedures, conflict of interest regulation, and the implementation of integrity standards; detection ensures that violations are recorded and risky transactions are identified through auditing, analytical work, and control; and accountability is a key condition for ending impunity and restoring trust. It has been shown that the effectiveness of a policy is determined by the coherence of the system: prevention without detection creates formal rules without impact, detection without accountability breeds cynicism, and punishment without preventive changes does not transform the environment. The digitalisation of public administration is identified as a channel for implementing and strengthening the anti-corruption framework. The role of procedure automation in reducing discretion and contact corruption is substantiated, as is the importance of electronic registers and recording actions in the system (event logs) for improving evidence and the link between detection of violations and enforcement of accountability. the potential of open data to increase accountability and external control; the impact of electronic services on reducing compliance costs and encouraging lawful behaviour. At the same time, it is emphasised that digital tools only have a lasting effect if there are high-quality rules, data protection, accountability and a real capacity to ensure responsibility. Intermediate socio-psychological factors have been identified as key explanatory elements in the transition from institutional changes to behavioural outcomes: trust in institutions, perceptions of fairness, the fear of exposure and punishment, and changing social norms regarding corruption. It is through these mediators that reforms acquire subjective meaning for citizens and are transformed into components of tax culture: tax morality, tax literacy, voluntary compliance with tax requirements, and intolerance of shadow practices. A conceptual model of the cause-and-effect chain 'corruption → anti-corruption policy → digitalisation → mediators → tax culture →results' is proposed, and the positive feedback between trust, voluntary compliance, budget resources and the quality of public services is described. It is concluded that tax culture is an integral indicator of institutional quality and the effectiveness of anti-corruption and digital transformation; for Ukraine, its improvement should be considered a strategic outcome of reforms aimed at de-shadowing and strengthening the sustainability of public finances.