Main trends in the development of healthcare systems

Abstract

The article analyzes the main models of national health care systems in different countries of the world. It is emphasized that health care models are different approaches to the organization and financing of health care systems, which can be divided into three main categories: state (budgetary), where the state fully finances and manages the system, either according to the budget model (with some variations) or according to the Beveridge model; social insurance (often called «continental»), where financing is carried out through deductions from salaries and funds, and management is carried out through social insurance bodies; and market (private), where private clinics prevail and services are paid directly by patients or through private insurance. The peculiarities of their formation and functioning are shown; the functioning of the model is determined by the principles of management, financing, organization of medical care and its accessibility to the population. The application of health care system models in China, Germany, France, Austria, Switzerland, the USA, Scandinavian countries, Great Britain, Ireland and others is considered. Fundamental differences between the systems are identified. Disadvantages and advantages in the organization of medical care for the population are noted, taking into account the complex system of economic relationships of health care financing and the role of the state in management. The advantages of the state approach are universal access and social protection, and the disadvantages are potential bureaucratization and inefficiency. The private model offers a high level of service and innovation, but suffers from accessibility for the poor and uneven quality. Insurance models combine public and private financing, striving for a balance between accessibility and efficiency, and mixed systems may have their own unique strengths and weaknesses. Modern classifications of health care systems and a rating of the effectiveness of national health care systems are presented. It is emphasized that modern health care models differ in the structure of financing (budgetary, insurance, private), the organization of medical care (national, pluralistic) and the approach to health (biomedical, biopsychosocial). Their development is aimed at increasing the accessibility and quality of medical care, strengthening the primary care, introducing new technologies and efficient use of resources to preserve and improve the health of the population. В статті проаналізовано основні моделі національних систем охорони здоров’я різних країн світу. Наголошено, що моделі охорони здоров’я – це різні підходи до організації та фінансування систем охорони здоров›я, які можна розділити на три основні категорії: державна (бюджетна), де держава повністю фінансує та керує системою, як за бюджетною моделлю (з окремими варіаціями) чи за моделлю Беверіджа; соціально-страхова (часто звана «континентальною»), де фінансування здійснюється через відрахування із зарплат та фондів, а управління – через органи соціального страхування; та ринкова (приватна), де переважають приватніклінікитапослугиоплачуютьсябезпосередньопацієнтами або через приватні страховки. Показано особливості їх формування та функціонування; функціонування моделі визначається принципами управління, фінансування, організації медичної допомоги та її доступності населенню. Розглядається застосування моделей систем охорони здоров’я у Китаї, Німеччині, Франції, Австрії, Швейцарії, США, країнах Скандинавії, Великобританії, Ірландії та інших. Виявлено принципові відмінності між системами. Відзначено недоліки та переваги в організації медичної допомоги населенню з урахуванням складної системи економічних взаємовідносин фінансування охорони здоров›я та ролі держави в управлінні. Перевагами державного підходу – є загальний доступ та соціальний захист, а недоліками – потенційна бюрократизація та неефективність. Приватна модель пропонує високий рівень сервісу та інновації, але страждає від доступності для малозабезпечених та нерівної якості. Страхові моделі поєднують державне та приватне фінансування, прагнучи балансу між доступністю та ефективністю, а змішані системи можуть мати свої унікальні сильні та слабкі сторони. Наведено сучасні класифікації систем охорони здоров›я та рейтинг ефективності національних систем охорони здоров’я. Наголошено, що сучасні моделі охорони здоров’я розрізняються по структурі фінансування (бюджетна, страхова, приватна), організації медичної допомоги (національна, плюралістична) та підходу до здоров’я (біомедична, біопсихосоціальна). Їх розвиток спрямований на підвищення доступності та якості медичної допомоги, зміцнення первинної ланки, впровадження нових технологій та ефективне використання ресурсів для збереження та зміцнення здоров’я населення.