Прикладне застосування теорії радіоємності при екологічному нормуванні антропогенного навантаження на навколишнє середовище

Abstract

Задача екологічного нормування антропогенного навантаження на природнесередовище постала через необхідність наукового обґрунтування допустимих границь антропогенного впливу на природні комплекси, які мають гарантувати не лише благополуччя людини, але і надійність і сталість екосистем. При цьому відомо, що не всі об’єкти природних біогеоценозів можна нормувати за регламентами людини. А останнє необхідно, бо зміна якості природного середовища за рахунок збіднення видового складу, зниження стійкості і, навіть, часткова деградація екосистем також призводить до погіршення умов існування людини. У статті представлено різні методологічні підходи до екологічного нормування та висвітлено думку авторів щодо застосування при цьому теорії радіоємності екосистеми. Зокрема, висвітлено підхід використанняфакторів радіоємності екосистеми як індикатора зміни стану екосистеми та унормування величини зміни факторів радіоємності при екологічному нормуванні антропогенного навантаження. Метою статті є дослідження можливих механізмівсті екологічного нормування антропогенного навантаження на довкілля. Матеріалами виступали дослідження науковців у сфері екологічного нормування антропогенного навантаження. Використано результати радіоекологічних досліджень, проведених в басейні р.Південний Буг. Показано, що прирозрахунку обсягів надходження 137Cs у річку та при проведенні оцінки радіаційної ситуації потрібно враховувати неоднакові показники радіоємності на різних її ділянках. Підтверджено, що через поняття радіоємності екосистеми можна обгрунтувати екологічне нормування скидів радіонуклідів у водойму, а визначаючи фактор радіоємності будь-якої екосистеми −забезпечити екологічний підхід до нормування антропогенного навантаження на природне середовище.