Забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах пандемії COVID-19: організаційно-правовий аспект

Abstract

У статті досліджено організаційно-правові заходи щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19. Автором відзначено, що Україна виявилась не готовою до масштабної світової пандемії. При цьому ситуацію значно погіршили фінансово-економічна криза та збройна агресія Російської Федерації, не завершена медична реформа, дефіцит необхідних медичних виробів та засобів індивідуального захисту, недалекоглядна ліквідація системи епідемічного нагляду, недостатня готовність до дій системи кризового реагування на масштабні надзвичайні ситуації медикобіологічного характеру. Встановлено, що першими організаційно-правовими заходами щодо забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах пандемії COVID19 стали відновлення посади головного державного санітарного лікаря України та запровадження заходів жорсткого загальнонаціонального карантину аж до припинення будь-якої господарської та громадської діяльності. Через те, що останнє не дало бажаного результату наступними кроками стали запровадження карантину "вихідного дня" та адаптивного карантину з поділом регіонів залежно від рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19 ("зелений", "жовтий", "помаранчевий", "червоний") та проведення повного курсу вакцинації дорослого населення. В ході дослідження з'ясовано, що запровадження жорстких обмежувальних заходів не дає тривалого результату щодо запобігання поширенню COVID-19, проте завдає значної шкоди в економічній та соціальній сферах. Це доводить, що удосконалення організаційно-правового забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення в умовах запровадження обмежувальних заходів внаслідок пандемії у підсумку не повинно призводити до появи нових загроз, збільшення існуючих небезпек та зростання рівня ризику для безпеки людини, суспільства та держави, а також до погіршення їх добробуту. The article examines organizational and legal measures to ensure the sanitary and epidemiological well-being of the population in the conditions of the acute respiratory disease pandemic COVID-19. The author notes Ukraine's unpreparedness for a large-scale global pandemic. At the same time, the situation was significantly worsened by the financial and economic crisis and the armed aggression of the Russian Federation, the incomplete medical reform, the shortage of necessary medical products and personal protective equipment, the short-sighted liquidation of the epidemic surveillance system, the lack of readiness for the actions of the crisis response system for largescale emergencies of a medical and biological nature. The first organizational and legal measures to ensure the sanitary and epidemiological well-being of the population in the conditions of the COVID19 pandemic were the restoration of the position of the chief state sanitary doctor of Ukraine and the introduction of strict nationwide quarantine measures until the termination of any economic and public activity. Due to the fact that the latter did not give the desired result, the following steps were taken to improve the situation: the introduction of "weekend" quarantine and adaptive quarantine with the division of regions depending on the level of epidemic danger of the spread of COVID-19 ("green", "yellow", "orange", "red") and carrying out a full course of vaccination of the adult population. In the course of the study, it has been found out that the introduction of severe restrictive measures does not give a long-term result in preventing the spread of COVID-19, but causes significant damage in the economic and social spheres. This proves that the improvement of the organizational and legal provision of the sanitary and epidemiological well-being of the population in the conditions of the introduction of restrictive measures due to the pandemic should not ultimately lead to the appearance of new threats, an increase in existing dangers and an increase in the level of risk for the safety of people, society and the state, as well as to the deterioration of their welfare.