Шляхи становлення та розвитку концептуальної моделі удосконалення державної екологічної політики в Україні

Abstract

Визначено, що процес кліматичних змін повинен розглядатися в Україні шляхом оператив¬ного реагування на несприятливі екологічні наслідки. На виконання такого плану доцільно втілю¬вати певний конгломерат короткострокових, середньострокових та довгострокових програм для нівелювання негативних кліматичних змін та формування екобезпечного НС. З іншого боку, стилістика впровадження екокліматичних перетворень повинна мати глобаль¬ний характер. Приклади Німеччини, Нідерландів та Швейцарії демонструють необхідність кон¬тролю за екосистемними, ландшафтними та суспільними змінами клімату. На додаток, Україні варто звернути увагу на такі аспекти охорони НС, як продовольча безпека, наявність ресурсів та економічна стабільність окремих ініціатив. Доведено, що екологічна ситуація в Україні повинна досліджуватися з точки зору соціаль¬них, економічних та політичних перетворень. При цьому важливо не допускати конфлікту інте¬ресів між урядом (владою) та представниками екоохоронних організацій (захисники НС). Відмічено, що прискорення переходу до кліматично нейтральної, ресурсоефективної, стійкої економіки — завдання мінімум для вітчизняного державотворення. Головний принцип вищена¬веденої ініціативи — врегулювання та стандартизація використання / повернення планетарних ресурсів. Здоров'я екосистем, у рамках котрих нерідко здійснюється комерційне виробництво та інша прибуткова діяльність, має ототожнюватись із людським благополуччям та процвітан¬ням. Задля підвищення ефективності цього концепту, Україні буде доцільно створити нову структуру моніторингу, що допоможе визначити рівень прогресу відповідної програмної ініціа¬тиви. Проте не зайвою для України буде підтримка та контекстний розвиток загальновизнаних еко¬політичних ідеалів. Мова йде про про екологічну дипломатію, природоохоронні амбіції, лідер¬ство у області охорони НС, формування стратегічного впливу на екозагрози, визначення ком¬петентності еколого¬урядового апарату тощо. It is determined that the process of climate change should be considered in Ukraine by prompt response to adverse environmental consequences. To implement this plan, it is advisable to implement a conglomeration of short-¬term, medium-¬term and long-¬term programs to mitigate negative climate change and the formation of environmentally friendly emergencies. On the other hand, the style of implementing eco¬climate change must be global. The examples of Germany, the Netherlands and Switzerland demonstrate the need to monitor ecosystem, landscape and social climate change. In addition, Ukraine should pay attention to such aspects of emergency protection as food security, availability of resources and economic stability of certain initiatives. It is proved that the ecological situation in Ukraine should be studied in terms of social, economic and political transformations. At the same time, it is important to avoid conflicts of interest between the government (authorities) and representatives of environmental organizations (defenders of the National Assembly). It is noted that the acceleration of the transition to climate¬-neutral, resource--efficient, sustainable economy — a task at least for domestic statehood. The main principle of the above initiative is the regulation and standardization of the use / return of planetary resources. The health of ecosystems, which often provide commercial production and other lucrative activities, must be equated with human well¬being and prosperity. In order to increase the effectiveness of this concept, Ukraine will need to create a new monitoring structure that will help determine the level of progress of the relevant program initiative. Meanwhile, it will be useful for Ukraine to support and contextually develop universally recognized environmental political ideals. We are talking about environmental diplomacy, environmental ambitions, leadership in the field of environmental protection, the formation of strategic influence on environmental threats, determining the competence of the environmental government, and so on.