Аналіз моделей, заснованих на торгівлі в рамках ісламської економічної доктрини

Abstract

Існування в ісламській економічній доктрині певних заборон, продиктованих положеннями ісламського права, визначає специфічні організаційно¬-правові форми фінансових відносин та інструменти здійснення / фінансування економічної діяльності. Головною з таких заборон є ріба (позичковий процент), яка унеможливлює існування класичного кредиту в рамках концепції ісламських фінансів. Ісламські фінанси мають контрактну форму і можуть функціонувати в ме¬жах трьох моделей, заснованих на: 1) торгівлі, 2) оренді або 3) партнерстві. Найбільш розповсюдженими у практиці господарської діяльності на сьогодні є моделі засновані на торгівлі, до яких відносяться: мурабаха (муаджаль); таваррук¬-мурабаха; бай салам; істісна; бай' аль 'іна. Ці моделі, з одного боку, надають можливість імітувати "кредит", з іншого — не порушують ви¬моги ісламського права з точки зору існуючих релігійних заборон. The existence of certain prohibitions in Islamic economic doctrine, dictated by provisions of Islamic law, determines the specific organizational and legal forms of financial relations and tools for implementing / financing commercial activities. The most important of these prohibitions is riba (loan interest), which makes it impossible for classical credit to exist under the concept of Islamic finance. Islamic finance has a contractual form and can operate within three models based on: 1) trade, 2) leasing or 3) partnership. The most common in the practice of economic activity today are models based on trade, which include Murabaha, Tawarruq-murabaha, Bai' Salam, Istisna, Bai' al 'inah. These models, on the one hand, make it possible to imitate "credit"; on the other hand, do not violate the Islamic law in terms of existing religious prohibitions, namely, the main one — riba. Trade¬based models can be compared to their analogues in conventional banking. Murabaha in Islamic economic doctrine replaces the classic consumer lending with a fixed rate, export¬import lending and deposit agreement. Tawarruq-¬murabaha is a kind of a tool for liquidity management, financing and lending to private individuals. Bai' Salam, in its essence, is a classic forward contract (although with 100% payment from the buyer) and is often used to lend to agriculture producers. Istisna is a tool to finance working capital (manufacturing finance), export¬import financing. In turn, Bai' al 'inah is an analogue to classical repurchase agreements (REPO). However, we believe that the trade¬based models discussed in this article have a significant disadvantage for their usage in Islamic banking. In this case, the Islamic financial institution is forced to deal not only with money market but also with commodity assets, to calculate not only the sovereign risk of the "borrower", but also to predict price fluctuations in commodity markets and engage in commodity logistics. All of this obviously requires more control, monitoring and insurance, which significantly increases the transactional costs of the Islamic financial institution while using trade¬ based models within the framework of Islamic economic doctrine.