Еволюція публічної дипломатії НАТО

Abstract

У сучасних умовах публічна дипломатія стає важливим структурним компонентом стратегії провідних акторів світової політики, до числа яких належить Організація Північноатлантичного договору (НАТО). Можна виділити кілька періодів, для кожного з яких характерні свій блок цілей і завдань публічної дипломатії, спрямованість їх розвитку відповідно до еволюції стратегічних установок блоку як моделі забезпечення колективної безпеки, такі як період холодної війни, період безпосередньо після закінчення холодної війни (або «період партнерства і співпраці» за термінологією НАТО) і період глобалізації (або «період нових умов безпеки після 11.09.2001» за термінологією НАТО). Публічна дипломатія НАТО включає сукупність форм і методів, сил і засобів пропаганди, а також способів групового спілкування, використовуваних для роз’яснення політики НАТО, сприяння у проведенні військових операцій і вирішенні інших завдань. Дана діяльність спрямована на формування «правильного розуміння» цільовими аудиторіями практичних кроків НАТО з підтримки стабільної обстановки у кризових регіонах, що виключає прояв ворожості з боку місцевого керівництва та населення щодо військовослужбовців блоку. In modern conditions, public diplomacy is becoming an important structural component of the strategy of leading actors in world politics, including the North Atlantic Treaty Organization (NATO). There are several periods, each characterized by its own block of goals and objectives of public diplomacy, the direction of their development in accordance with the evolution of the strategic attitudes of the bloc as a model of collective security, such as the Cold War, the «period immediately after the Cold War and cooperation» in NATO terminology) and the period of globalization (or the «period of new security conditions after 11.09.2001» in NATO terminology). NATO’s public diplomacy includes a set of forms and methods, forces and means of propaganda, as well as the means of group communication used to explain NATO’s policies, assist in military operations and other tasks. This activity is aimed at forming a «correct understanding» by the target audiences of NATO’s practical steps to maintain a stable situation in crisis regions, which eliminates hostility on the part of local leadership and the population towards the bloc’s troops. In 1991 and 1999, NATO’s strategic concepts were adopted, based on the political and military-strategic settings of the «flexible response» strategy, supplemented by changes in the military-political situation after the end of the Cold War. The largescale terrorist attack of 11 September 2001 marked the beginning of a «period of new security conditions» and set the alliance’s public diplomacy a set of tasks to actively engage new allies and partners, including in the Caucasus and Central Asia. An important area was to promote the coordination of diplomatic efforts between NATO, the EU and the OSCE, and to promote the «new face of NATO» in peacekeeping and humanitarian intervention.