Соціальна політика держави як складова національної безпеки

Abstract

У статті здійснено аналіз сутності безпеки держави й особливості здійснення державного управління в цій сфері. Запропоновано визначення поняття державної (національної) безпеки. Охарактеризовано методологічні підходи до наукової характеристики сучасних викликів і критеріїв соціальної безпеки держави, які, на відміну від наявних, передбачають обрання єдиної стратегії досягнення цього виду безпеки, а також системне визначення на всіх рівнях державного управління синергетичних ефектів і значущих особливостей функціонування, з одного боку, сфери економіки, а з другого – соціальної сфери, зокрема демократичності суспільного устрою, легітимності правової системи, національної єдності та згуртованості, рівня освіти і його доступності для всіх категорій населення, забезпеченості населення необхідними соціальними та матеріальними благами. Визначено зовнішні та внутрішні складові загроз соціальної безпеки держави, що дозволило конкретизувати державно-управлінський концепт забезпечення цієї безпеки як комплекс методів і заходів щодо підтримки та підвищення її рівня, які передбачають взяття державою зобов›язань в означеній сфері й їх виконання, а також дотримання суспільством умов її безпечного розвитку за рахунок гарантування незалежності, стабільності національної економіки та саморозвитку соціально-економічних систем. Обґрунтовано виокремлення підходів до дослідження соціальної безпеки залежно від видової класифікації (рівневої та функціональної), а також важливості забезпечення в Україні балансу інтересів у цій сфері та пріоритетів соціального розвитку під час їх державного закріплення, зокрема визначення національної ідеї та громадської безпеки як векторів такої безпеки. Констатовано головне призначення безпеки, що полягає у встановленні, підтримки і забезпеченні за допомогою різних засобів, методів і способів стану, при якому суб›єктам не загрожує небезпека, тобто здійснюється захист від небезпеки.