Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1629
Full metadata record
DC FieldValueLanguage
dc.contributor.authorСоколов, О. Є.-
dc.date.accessioned2024-01-26T08:22:10Z-
dc.date.available2024-01-26T08:22:10Z-
dc.date.issued2021-
dc.identifier.issn2616-6216-
dc.identifier.urihttps://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1629-
dc.descriptionСоколов О. Є. Теоретико-методологічні основи дослідження криз у публічному управлінні / О. Є. Соколов // Публічне управління та регіональний розвиток = Public Administration and Regional Development : наук. журн. – 2021. – № 13. – C. 726–751. – Бібліогр. 22 назви.uk_UA
dc.description.abstractМета статті полягає у визначенні теоретико-методологічних основ дослідження криз у публічному управлінні. Методологічну основу дослідження становлять загальні теоретичні методи (аналізу та синтезу), а також принципи історизму, об’єктивності та науковості. Наукова новизна полягає в унікальному авторському визначенні та аналізі криз у публічному управлінні. Висновки. Досліджено, що криза у загальному розумінні ‒ це нестабільний або критичний період, що неминуче призводить до змін й містить високу ймовірність вкрай небажаних наслідків. У свою чергу, «криза публічного управління» ‒ це особлива форма системи органів державної влади та громадянського суспільства, що супроводжується нестабільністю, зниженням рівня керованості соціально-економічного процесами, розбалансованістю політичних інститутів, загостренням соціальних конфліктів, наростанням протиріч в суспільстві тощо. Така криза призводить до зниження результативності та ефективності управлінського впливу на соціально-економічні процеси. Визначено основні ознаки кризи публічного управління. Поперше, це загострення економічних і соціальних конфліктів. Подруге, це нездатність державної влади керувати конфліктами та регулювати соціально-економічні процеси і відносини колишніми традиційними методами. Розглянуто кризу як складний феномен, що охоплює широкий спектр подій. Ці події можуть відрізнятися за своїм масштабом, причинами, тривалістю, серйозністю наслідків тощо, однак їх єднає те, що вони становлять загрозу основним інтересам й репутації організації, уряду чи держави, потребують негайного реагування й застосування нетрадиційних засобів врегулювання, суттєво змінюють ситуацію, нормальний хід життя суспільства й відносини між учасниками конфлікту. Проаналізовано, що кризи публічного управління бувають як легкі так і глибокі, як короткочасні так і затяжні, як локальні так і суцільні, як приховані так і явні, як гострі так і хронічні. З’ясовано, що у разі ігнорування або несвоєчасного реагування на кризи, вони здатні не лише завдати матеріальних збитків, але й негативно вплинути на цілі організації та держави.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherЄмельянова Т. В.uk_UA
dc.subjectдержавна владаuk_UA
dc.subjectкризаuk_UA
dc.subjectметодологіяuk_UA
dc.subjectпублічне управлінняuk_UA
dc.subjectтеоріяuk_UA
dc.titleТеоретико-методологічні основи дослідження криз у публічному управлінніuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Appears in Collections:2021 рік

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Соколов О. Є..pdf367.37 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.