Африканський вектор зовнішньої політики ЄС на фоні зростання геополітичної конкуренції

Abstract

Зростаюча системна конкуренція та спроби переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, не обійшли співробітництво в галузі розвитку. Охорона здоров’я та продовольча безпека, а також кліматичне фінансування стали ключовими сферами політики, де відтворюються геополітична динаміка та конкуруючі наративи. Китай, зокрема, кидає виклик підходам Європейського Союзу до розвитку співпраці з країнами з низьким і середнім рівнем доходу. Спираючись на власну траєкторію розвитку, Китай прагне сприяти співпраці між країнами Глобального Півдня, яка, як він стверджує, керується солідарністю та приносить взаємну вигоду. Однак участь Китаю пов’язана з певними умовами, які поглиблюють політичну та економічну залежність їхніх країн-партнерів. Крім того, ЄС побоюється, щоб Росія поширює свій вплив в інших регіонах світу, особливо на африканському континенті, що часто викликає нестабільність. Оскільки конкуруючі держави намагаються зміцнити свої комерційні та стратегічні зв’язки з країнами Глобального Півдня, існує ризик того, що ці країни знову будуть втягнуті в конкуренцію великих держав. Але це також відкриває можливості для країн Глобального Півдня домагатися створення більш справедливої глобальної системи. Зростаюча системна геополітична конкуренція, а також бажання Китаю та Росії переписати міжнародний порядок, заснований на правилах, тепер підняли стратегічне використання співпраці в галузі розвитку на інший рівень. Він використовується для забезпечення економічних можливостей, створення політичних союзів і формування правил розвитку. У статті автори досліджують роль Африканського континенту у зовнішній політиці Європейського Союзу, зосереджуючись на тому, як ЄС реагує на зростання геополітичної конкуренції в Африці та як він може розширити свої впливи на континенті. Досліджуються ключові аспекти африканської політики ЄС, зокрема торгівля, розвиток, міграція та безпека. Також розглядаються стратегії ЄС для розвитку співпраці з африканськими країнами, а також виклики, з якими він стикається. Стаття дає загальне уявлення про те, як ЄС може розвивати свою політику в Африці в умовах зростаючої геополітичної конкуренції з Китаєм і Росією. Growing systemic competition and attempts to rewrite the rules-based international order have not bypassed development cooperation. Health and food security, as well as climate finance, have become key policy areas where geopolitical dynamics and competing narratives play out. China, in particular, challenges the European Union’s approach to developing cooperation with low- and middle-income countries. Building on its own development trajectory, China seeks to promote cooperation among the countries of the Global South, which it claims is guided by solidarity and mutual benefit. However, China’s participation is subject to certain conditions that deepen the political and economic dependence of their partner countries. In addition, the EU fears that Russia will spread its influence in other regions of the world, especially on the African continent, which often causes instability. As competing states seek to strengthen their commercial and strategic ties with countries in the Global South, there is a risk that these countries will once again be drawn into great power competition. But it also opens up opportunities for the countries of the Global South to push for a more just global system. Growing systemic geopolitical competition, as well as China’s and Russia’s desire to rewrite the rules-based international order, have now taken the strategic use of development cooperation to another level. It is used to provide economic opportunities, create political alliances and shape the rules of development. In the article, authors examine the role of the African continent in the foreign policy of the European Union, focusing on how the EU responds to the growing geopolitical competition in Africa and how it can expand its influence on the continent. Key aspects of the EU’s African policy are explored, including trade, development, migration and security. The EU’s strategies for developing cooperation with African countries, as well as the challenges it faces, are also considered. The article provides an overview of how the EU can develop its policy in Africa in the face of growing geopolitical competition with China and Russia.