Психодіагностика прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців

Abstract

Статтю присвячено визначенню змісту феномену прокрастинації як психологічного терміну в процесі професійної діяльності та кар`єрного зростання державних службовців, що виявляється через відкладання виконання своєчасних, доречних дій на більш пізній термін.У результаті емпіричного дослідження проведенопсиходіагностику прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Показано, що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для представників дослідженої вибірки властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягнення певного результату. Стосовно блоку розвитку суб’єктності проведене дослідження засвідчило, що у державних службовців реалізація суб’єктності відбувається шляхом реалізації бажання проявити і затвердити свою індивідуальність у соціальному контексті, тримати відповідь за свої дії не тільки перед оточенням, а перед самим собою, що підкреслює їхню відповідальність, але в той же час доведено, що у державних службовців є розвинутим уміння знаходити виходи із складних ситуацій, звертатися до нових джерел для вирішення нових проблем, що відбиває когнітивний компонент готовності до змін, проте у деякій мірі у них знижені енергійність, життєвий тонус та віра в успіх. Зокрема, у статті вивчено особливості прогностичних параметрів прокрастинації державних службовців. Зроблено висновок що мислення державних службовців за своїм стилем характеризується практичністю та конкретністю і для них властиві установки на гнучкість, адаптивність, користь та вигоду, корекцію ситуацій для досягнення певного результату. Проаналізовано особливості наступних блоків: стилю мислення, розвитку суб’єктності, особистісної готовності до змін, толерантності до невизначеності, особливості показника прокрастинації.