https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3271 Wed, 17 Jun 2026 08:02:43 GMT 2026-06-17T08:02:43Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3284 Title: Організаційно-управлінський механізм формування лідерства в органах публічної влади в умовах глобальних трансформацій Authors: Хлановський, В. С. Abstract: У дисертації здійснено науково–теоретичне обґрунтування та розроблено практичні рекомендації щодо підвищення ефективності впливу організаційно-управлінського механізму формування лідерства в органах публічної в умовах глобальних трансформацій, що дає підстави зробити відповідні висновки та узагальнення. У першому розділі дисертації – Теоретичні основи дослідження феномену лідерства як державно–управлінської стратегії – розкриваються теоретичні основи формування лідерського потенціалу в публічно управлінській діяльності крізь призму сучасних підходів до лідерства. Аналіз сучасних концепцій лідерства підкреслює багатовимірність і динамічність процесу, що поєднує формальні та неформальні елементи, орієнтовані на партнерство, довіру та етику. Визначаються ключові якості лідера: інтелект, впевненість, швидкість прийняття рішень, управління увагою та довірою, а також здатність формувати позитивний вплив відповідно до цінностей організації. Зазначено, що сучасне лідерство в умовах глобалізації залежить від делегування, розвитку команди та гнучкості, що сприяє інноваціям і довгостроковому успіху. Висвітлено багатовимірність поняття лідерства та еволюцію його теорій від Макіавеллі до сучасних моделей (трансформаційна, ситуаційна, управлінська). Була розглянута специфіка інноваційного лідерства в публічному управлінні у контексті глобальних трансформацій: перехід від авторитарного керівництва до культури надання повноважень, системний підхід до змін (ідеологічні, методологічні та організаційні компоненти) та роль лідера у формуванні спільних цінностей, бачення майбутнього і подоланні опору змінам. Загалом ключові аспекти, висвітлені у розділі, дозволяють зрозуміти механізми формування лідерського потенціалу в публічній адміністрації: відбір і розвиток компетенцій, будівництво довіри та формування спільної візії, адаптивність до глобальних викликів та активне управління змінами за допомогою стратегічного планування і ефективної комунікації. У другому розділі – Сучасний інструментарій розвитку інституту лідерства в публічно–управлінській діяльності в Україні – розглянуто реалізацію лідерського потенціалу в органах публічної влади, що має комплексний багаторівневий характер і залежить від узгодженої дії внутрішніх та зовнішніх чинників. Внутрішні чинники (освіта, організаційна культура, політичне середовище, технологічний розвиток) формують базу компетентностей управлінців, їхню готовність до інновацій і стиль управління, тоді як зовнішні (глобалізація, цифровізація, кризові явища) підвищують невизначеність та вимагають адаптивності, стратегічного мислення й управління ризиками. Встановлено, що розвиток лідерства вимагає не лише вдосконалення окремих компетенцій, але й зміни мислення та поведінкових моделей, з акцентом на взаємодію наставників, колег та керованих в рамках соціальної мережі. Потреба у практичному застосуванні набутого досвіду та впровадженні системних програм розвитку лідерів підкреслюється як ключова умова інноваційності, адаптивності та високої продуктивності організацій. Запропоновано механізми оцінювання та відбору лідерів у сучасних організаціях і суспільних структурах. Зазначається зміщення в напрямку гібридних підходів: поєднання заслуг, голосувань та формальних процедур для визначення кандидатур. Описано етапи відбору: визначення вимог, розробка критеріїв, застосування інструментів оцінювання (тестування, інтерв’ю, кейс–аналіз), порівняльний аналіз та прийняття рішення. Опитування підтверджує, що в органах державної влади сформовано базовий потенціал управлінського лідерства, який проявляється у здатності керівників організовувати діяльність колективу, забезпечувати виконання завдань та підтримувати належний рівень професійної взаємодії. Водночас лідерство здебільшого реалізується в межах традиційної адміністративної моделі, де формальний статус переважає над неформальним впливом, а організаційна культура ще зберігає ознаки ієрархічності. Недостатній розвиток механізмів зворотного зв’язку, залучення персоналу до прийняття рішень і підтримки ініціатив обмежує трансформацію управлінця з адміністратора у лідера змін. Опитування також показало позитивне сприйняття цифровізації державними службовцями та їх готовність використовувати сучасні технології у професійній діяльності, однак рівень організаційної підтримки розвитку цифрових компетентностей і впровадження інновацій залишається недостатнім. Це свідчить про наявність розриву між об’єктивною потребою у цифровій трансформації та управлінськими механізмами її забезпечення. Отже, підвищення ефективності публічного управління потребує впровадження комплексних організаційно–управлінських механізмів формування лідерства, що поєднують розвиток професійних і цифрових компетентностей, модернізацію організаційної культури та орієнтацію на партнерську, інноваційну модель державної служби. Загалом ключові аспекти, висвітлені у розділі, дозволяють зрозуміти, що реалізація лідерського потенціалу в органах публічної влади України має комплексний багаторівневий характер і забезпечується узгодженою дією внутрішніх та зовнішніх чинників. Підтверджено важливість механізмів оцінювання й відбору лідерів у сучасних умовах (з використанням гібридних підходів), а також виявлено проблеми інституційної трансформації в державних органах. Ефективність досягається через системні програми розвитку, зміну мислення та гнучке застосування на практиці. Відбір лідерів переходить до гібридних підходів із прозорими критеріями та залученням зацікавлених сторін. У третьому розділі – Практичний аспект реалізації організаційно управлінського механізму формування лідерства в органах публічної влади в умовах глобальних трансформацій – розглянуто можливість використання інноваційно орієнтованого інструментарію розвитку інституту лідерства в публічному управлінні України за багатокритеріальним підходом. Визначено вісім альтернативних моделей розвитку, що поєднують інституційні, освітні, оціночні та цифрові системи для модернізації державного лідерства. Для порівняння якісних характеристик ці моделі переведено в кількісні оцінки за вербально–числовою шкалою з урахуванням природи критеріїв (максимізація/мінімізація). Оцінювання спиралося на стандарти інституційної спроможності, якості освіти, валідності оцінювання, цифрової інтеграції, нормативної узгодженості, фінансової доцільності, масштабованості та стійкості до ризиків, що дозволило відобразити багатовимірну природу розвитку інституту лідерства як складної системи управління. Застосування методу VIKOR забезпечило визначення компромісного рішення в умовах конфліктності критеріїв, що є характерною рисою стратегічних реформ у сфері публічного управління. За результатами оцінювання найбільш збалансованою виявилась гібридна інституційно цифрова модель, що поєднує нормативне закріплення змін, цифрові інструменти управління компетентностями, аналітичні механізми оцінювання та масштабованість на рівні всієї системи публічної влади. Застосування цієї моделі підсилює інституційну стійкість, інноваційність, управління ризиками та стратегічну масштабованість, сприяючи модернізації державної служби та відповідності європейським стандартам. Запропоновано комплекс шляхів удосконалення професійної підготовки управлінців–лідерів для органів публічної влади України, спираючись на альтернативні моделі розвитку лідерства та узагальнення міжнародних практик. До ключових пріоритетів віднесено інституційне закріплення моделі розвитку лідерства, компетентнісну модель навчання, цифрову інтеграцію, персоналізовані траєкторії, а також системне оцінювання лідерських компетентностей, культуру наставництва/коучингу та партнерство з міжнародними інституціями. Висвітлено концептуальну модель організаційно-управлінського механізму формування лідерства, що функціонує як безперервний адаптивний цикл і розглядає розвиток лідерства не як разову підготовку, а як професійну еволюцію, що трансформує невизначеність у керовані рішення. Вона забезпечує стійкість і спроможність публічного управління до відновлення та інноваційного розвитку в умовах глобальних трансформацій, а також відповідає переходу від традиційної адміністративно-ієрархічної парадигми до адаптивно-мережевої моделі, орієнтованої на здатність діяти в ситуаціях неповної визначеності. Загалом ключові аспекти, висвітлені у розділі, дозволяють зрозуміти інноваційно-орієнтований багатокритеріальний організаційно-управлінський інструментарій формування лідерства в органах публічної влади України в умовах глобальних трансформацій, що через безперервний адаптивний цикл інтегрує інституційне закріплення, компетентнісно-оцінювальний та цифровий підходи з персоналізацією розвитку, наставництвом і міжнародним партнерством, забезпечуючи компромісне (VIKOR) узгодження суперечливих критеріїв та практичний перехід до адаптивно-мережевої парадигми з підвищенням спроможності публічного управління, якості рішень у кризі й відповідністю європейським стандартам. Description: Хлановський В. С. Організаційно-управлінський механізм формування лідерства в органах публічної влади в умовах глобальних трансформацій = Organisational and managerial mechanism for the development of leadership in public authorities in the context of global transformations : дис. … доктора філософії : спец. 281 «Публічне управління та адміністрування», галузь знань 28 «Публічне управління та адміністрування» / наук. керівник О. М. Штирьов ; ЧНУ ім. Петра Могили. Миколаїв, 2026. 249 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3284 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3283 Title: Механізм впровадження штучного інтелекту в антикорупційну діяльність держави в умовах реформування судової влади в Україні Authors: Непша, О. І. Abstract: Наукова робота в галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» є одним із перших комплексних досліджень теоретико прикладних засад імплементації штучного інтелекту в антикорупційну діяльність держави в судовій владі як інноваційного корупційного запобіжника, його переваг і ризиків, що уможливило розроблення відповідного механізму провадження цієї цифрової технології в судову систему та вироблення науково-практичних рекомендацій органам публічної влади щодо її використання на організаційному, предметно-процедурному та кадровому напрямах із урахуванням міжнародних практик. Науковий характер отриманих результатів, які виносяться на захист, та їхня наукова новизна обґрунтовані тим, що: вперше: науково обґрунтовано доцільність імплементації технології штучного інтелекту в національну судову систему України як інноваційного антикорупційного інструмента в умовах реформування судової влади з акцентом на організаційному, предметно-процедурному та кадровому напрямах такого впровадження, що передбачає: усунення корупціогенних ризиків у процедурах автоматизованого розподілу судових справ під час оцінювання суддівського навантаження через визначення прогнозного коефіцієнта складності справи та її орієнтовної ваги, в ході вирішення правового спору й генерування судового рішення та при проведенні спеціальної перевірки в процесі добору кандидатів на посаду судді; 3 удосконалено: − теоретико-прикладний підхід до реалізації предметно-процедурного напряму імплементації штучного інтелекту в судову владу як антикорупційного інструмента, в основу якого покладено симбіоз моделей «асистивна технологія» і «цифровий суддя», шляхом нормативного запровадження комплексу положень, що врегульовують вибір суб’єкта, який надає судовий сервіс, категоризацію справ, допустимих до провадження штучного інтелекту, згоду учасників спору на його залучення, розмежування відповідальності за ухвалене рішення, обов’язок штучного інтелекту відмовитися від розгляду справи за відсутності попередньо сформованої судової практики та перегляд згенерованих рішень лише за нововиявленими і виключними обставинами; − механізм впровадження штучного інтелекту в процедури кадрового добору суддів через обґрунтування змін до профільного законодавства про статус суддів і врегулювання процесу електронної взаємодії штучного інтелекту з автоматизованими інформаційними й довідковими системами, реєстрами та банками даних з метою формування об’єктивного цифрового профілю кандидата шляхом виявлення недостовірної інформації у відомостях, поданих кандидатом особисто, ознак недоброчесності та конфлікту інтересів; дістали подальшого розвитку: − наукові погляди на еволюцію феномену корупції як соціального та публічно-владного явища в умовах реформування національної судової влади, а також на складність ефективного протистояння корупційним практикам в судах шляхом обґрунтування найбільшої вразливості судової влади серед трьох гілок державної влади; підвищеної небезпеки корупційних практик в судах для реалізації прав людини, розвитку громадянського суспільства та державного управління; дуалістичної природи носіїв судової влади як суб’єктів, на яких поширюється спеціальне антикорупційне регулювання, та як ключового інструменту антикорупційної боротьби; − науковий підхід до мінімізації корупційних ризиків в судовій системі, який, на відміну від існуючих, обґрунтовується амбівалентною сутністю судової влади в антикорупційному механізмі та розробленою авторською класифікацією ключових наслідків судової корупції, а саме: знищенням прав і свобод людини й громадянина; нівелюванням верховенства права та делегітимізацією державної влади як гаранта правопорядку; знеціненням зусиль органів правопорядку та інститутів правничої допомоги; загрозою національній безпеці; гальмуванням економічного розвитку та сприянням економічному занепаду; формуванням «суспільства цинізму»; − обґрунтування необхідності запровадження інноваційних цифрових інструментів корупційної превенції, спрямованих на нейтралізацію комплексу взаємопов’язаних чинників неефективності антикорупційної діяльності держави в судовій владі, до яких віднесено: інституційно-кадрові (безсистемна та довготривала судова реформа; призначення до знову створених інституцій кандидатів із деформованою інституційною пам’яттю внаслідок системно законодавчих прогалин в регулюванні добору до судів вищих ланок); морально-етичні (загальносуспільна девальвація етичних норм, дискредитація моральних авторитетів); та правозастосовні (наявність у суддів широких дискреційних повноважень; нестабільність та мінливість судової практики; відсутність дієвої відповідальності за корупційні правопорушення внаслідок дисфункції принципу невідворотності покарання); − систематизація та класифікація переваг штучного інтелекту як інноваційного цифрового інструмента антикорупційної діяльності держави в судовій владі, серед яких виокремлено: загальнофілософські, морально-етичні (неупередженість, безпристрасність та безсторонність; незалежність; еталонна доброчесність) та прикладні предметно-процедурні й фінансові (оперативність судового розгляду зі збереженням якості судового рішення; мінімізація судових помилок і юридичної казуїстики, забезпечення передбачуваності й уніфікації судової практики; неоскаржуваність рішення АІ; економія фінансово-бюджетних ресурсів); систематизація та класифікація ризиків штучного інтелекту як інноваційного цифрового інструмента антикорупційної діяльності держави в судовій владі, серед яких виокремлено: фундаментальний, або цивілізаційний (наділення технології часткою державної влади і підкорення їй людини), комбіновані етично-прикладні («бездушність» (дегуманізація) правосуддя та відсутність емпатії; алгоритмічна упередженість, «примарність» правосуддя; безвідповідальність і маніпулювання людиною) та операційні організаційно технічні (що стосуються суб’єктів взаємодії (комунікації) з АІ, суб’єктів, способів і методів виправлення помилок в рішеннях АІ, та вразливостей захисту його програмного середовища; брак цифрових компетенцій у громадян й поглиблення цифрової нерівності в країні). У першому розділі дисертаційної роботи Теоретико методичні засади дослідження антикорупційної діяльності держави в умовах реформування судової влади в Україні розглянуто два основні підходи – лінгвістично науковий та нормативно-правовий – до визначення й розуміння корупції як складного соціального та публічно-владного явища. Доведено, що неефективність традиційної антикорупційної діяльності держави в судовій владі є наслідком амбівалентності останньої в складі механізму запобігання корупції, який полягає в тому, що суддя як центральний носій судової влади є одночасно суб’єктом, на якого поширюються антикорупційні регуляторні норми, та суб’єктом, який їх тлумачить і застосовує. Систематизовано фундаментальні наслідки корупції в судовій владі, як-то: знищення прав і свобод людини і громадянина; нівелювання верховенства права та делегітимізація державної влади як гаранта правопорядку; знецінення зусиль правоохоронних органів та інститутів правничої допомоги; загроза національній безпеці; гальмування економічного розвитку та сприяння економічному занепаду; формування «суспільства цинізму». Ідентифіковано базові чинники недієвості класичного державного антикорупційного інструментарію в судовій владі України та запропоновано їхню класифікацію, а саме: інституційно-кадрові (безсистемна та довготривала судова реформа; призначення до знову створених інституцій кандидатів із деформованою інституційною пам’яттю внаслідок системно-законодавчих прогалин в регулюванні добору до судів вищих ланок); морально-етичні (загальносуспільна девальвація етичних норм, дискредитація моральних авторитетів та нав’язування на їхню роль осіб із сумнівною репутацією); правозастосовні (наявність у суддів надмірно широких дискреційних повноважень; нестабільність та мінливість судової практики; відсутність неминучої відповідальності за корупційні правопорушення внаслідок дисфункції принципу невідворотності покарання). Підтверджено, що комплекс даних чинників актуалізує потребу у вивченні й впровадженні інноваційних цифрових інструментів в антикорупційну діяльність держави в умовах реформування судової влади в Україні. Description: Непша О. І. Механізм впровадження штучного інтелекту в антикорупційну діяльність держави в умовах реформування судової влади в Україні = The Mechanism of Implementing Artificial Intelligence in the Anti-Corruption Activity of the State within the Conditions of Reforming Ukraine’s Judiciary : дис. … доктора наук : спец. 281 «Публічне управління та адміністрування», галузь знань 28 «Публічне управління та адміністрування» / наук. керівник В. М. Ємельянов : ЧНУ ім. Петра Могили, 2026. 286 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3283 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3282 Title: Публічне управління в Україні в умовах глобальної демократії Authors: Повертайленко, Ю. В. Abstract: У дисертації досліджено публічне управління в Україні в умовах глобальної демократії, удосконалено понятійно-категоріальний апарат науки публічного управління, визначено роль держави в системі глобального врядування. У вступі дисертації визначено актуальність теми дослідження, об’єкт, предмет, мету та завдання, методи наукового дослідження, наукову новизну та практичне значення, а також надано інформацію про апробацію результатів дослідження. Наукова новизна отриманих результатів дослідження визначається новим вирішенням наукового завдання у сфері державного управління, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні напрямів трансформації публічного управління в Україні в умовах глобальної демократії, а також у розробленні науково-практичних рекомендацій щодо підвищення його ефективності, демократичності, прозорості та відповідності сучасним міжнародним і європейським стандартам врядування. Зокрема, у дисертаційній роботі наукова новизна конкретизується у таких положеннях: вперше: - обґрунтовано комплексний науковий підхід до позиціонування публічного управління як інституційного посередника між державою, суспільством і наднаціональними структурами в умовах глобальної демократії, що дозволяє розглядати публічне управління як сервісно партнерську систему, спрямовану на забезпечення балансу між впливом наднаціональних інституцій, національним суверенітетом, демократичною участю громадян, європейськими стандартами врядування; удосконалено: - теоретико-методологічний підхід до визначення взаємозв’язку глобалізації, глобальної демократії та демократизації публічного управління, який, на відміну від традиційного розуміння глобалізації переважно як зовнішнього чинника впливу, дозволяє розглядати її як умову формування нової архітектури багаторівневого врядування, у межах якої держава, громадянське суспільство, міжнародні організації та інші суб’єкти взаємодіють для забезпечення сталого розвитку, захисту прав людини, підвищення довіри до публічної влади та зміцнення демократичної спроможності України; - концептуальні положення формування сервісно-орієнтованої багаторівневої моделі публічного управління в умовах глобальної демократії, яка інтегрує елементи мережевого, цифрового, партнерського та антикризового врядування, забезпечуючи поєднання національних інтересів із глобальними демократичними стандартами, посилення участі громадян, прозорості, підзвітності влади; - систему оцінювання демократичності публічного управління в Україні в умовах воєнного стану шляхом виокремлення комплексу індикаторів, побудованих на основних демократичних принципах (легітимності, прозорості, підзвітності, інклюзивності та правової визначеності), що дає змогу комплексно оцінити стійкість демократичних інститутів, легітимність управлінських рішень, рівень прозорості, підзвітності, інклюзивності та правової визначеності публічного управління в умовах воєнного стану. дістали подальшого розвитку: - понятійно-категоріальний апарат науки публічного управління шляхом уточнення таких понять, як «публічне управління в Україні в умовах глобальних перетворень»; «глобальні перетворення» (процеси глобалізації, цифровізації, посилення наднаціонального врядування та трансформація демократичних стандарті, що впливають на розвиток публічного управління в Україні, стимулюють впровадження принципів good governance (належне врядування), зокрема прозорості, підзвітності, участі громадян, ефективності та верховенства права); - визначення глобальної демократії як багаторівневої, поліцентричної системи норм, інститутів, демократичних процедур, що забезпечують демократизацію суспільств, поширення демократичних цінностей і стандартів за межі національних держав, демократичний контроль, участь громадянського суспільства у глобальному управлінні, та відповідність дій міжнародних інституцій демократичним принципам, які стають більш прозорими та підзвітними громадськості та спрямовані на захист прав людини в процесі ухвалення суспільно значущих рішень на локальному, національному, регіональному та наднаціональному рівнях за участю державних і недержавних акторів, в умовах відсутності єдиного глобального суверена; - підходи до розуміння глобальної демократії як необхідної й важливої умови становлення публічного управління, формування й зміцнення суспільно-політичних, ідеологічних, культурних та інших важливих основ та цінностей розвитку як окремого індивіда, так і суспільства в цілому, на базі яких розроблені методичні рекомендації з демократизації публічного управління в умовах глобальної демократії. - наукова концептуалізація демократизації публічного управління в умовах глобалізації як процесу поєднання структурних можливостей і системних обмежень, зумовлених впливом наднаціональних процесів, трансформацією ролі держави та зростанням взаємозалежності суспільств, у межах якого ефективність демократизації залежить від здатності держави поєднати глобальні демократичні стандарти з національним контекстом, забезпечивши інституційну спроможність, підзвітність та інклюзивність управління. Концептуальні засади, висновки та підсумки дисертаційної роботи є актуальними для науки публічного управління, мають практичне значення та можуть використовуватися в роботі органів публічного управління для налагодження ефективної комунікації, співпраці з громадськістю, роботі з іншими органами публічної влади та громадянами, в процесі здійснення ними діяльності з приводу запровадження механізмів прямої демократії та демократичних принципів Європейського Союзу, таких як прозорість, верховенство права, антикорупційний контроль, запровадження, дотримання та захист прав та свобод громадян, завдяки яким органи публічної влади в Україні стануть демократичними інституціями. Теоретичні положення та матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані у навчальному процесі, в ході розробки та підготовки навчальних матеріалів, методичної літератури, а також викладання навчальних дисциплін, таких як: «Публічне управління та адміністрування», «Місцеве самоврядування», «Публічна політика», «Стратегічне управління», «Проблеми формування правової держави та громадянського суспільства» тощо. У першому розділі дисертації – Теоретико-методологічні аспекти дослідження публічного управління в умовах глобальної демократії та глобальних перетворень – проаналізовано понятійно-категоріальні основи дослідження; проаналізовано ступінь розробки проблеми глобальної демократії у вітчизняній та зарубіжній літературі, а також досліджено сучасні підходи до ролі публічного управління в умовах глобальної демократі. У другому розділі – Глобальна демократія як чинник впливу на публічне управління України – досліджено демократизацію публічного управління в Україні в умовах глобальної демократії, взаємовідносини між державою та суспільством в умовах глобалізації та глобальної демократії, розглянуто моделі публічного управління в умовах глобальної демократії. У третьому розділі – Напрями демократизації публічного управління в Україні в умовах глобалізації – досліджено проблеми та особливості демократизації публічного управління в умовах глобалізаційних процесів, розглянуто й показано перспективи взаємовідносин держави і суспільства в умовах глобальної демократії. За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки: 1. Аналізуючи проблему належного становлення, розвитку й трансформації публічного управління в умовах глобальних перетворень та глобальної демократії можна зробити наступні висновки:  охарактеризовано понятійно-категоріальні основи дослідження й переосмислення класичних концепцій державного управління через призму глобалізації, транснаціоналізації та демократизації, проаналізовано ступінь розробки проблеми, що підтверджується численними роботами вітчизняних та зарубіжних науковців, які аналізують вплив глобалізації на модернізацію публічного управління;  виявлено, що в умовах глобальної демократії відбувається трансформація публічного управління з державоцентричної моделі у мережеву, де держава є лише одним із суб'єктів управління поруч із міжнародними організаціями, неурядовими структурами та ТНК;  визначено, що глобалізація представляє собою сучасне явище, процес, феномен, що пов'язує народи, держави, міжнародні організації та структури за допомогою їх взаємозалежності та взаємопов'язаності, об'єднуючи їх й здійснюючи вплив на розвиток суспільства, держав й світового співтовариства, торкаючись усіх сфер життя й трансформуючи та здійснюючи вплив на суспільний і державний розвиток;  з’ясовано, що всесвітні глобалізаційні процеси несуть в собі низку загроз та викликів для безпеки держав, оскільки поширюючись великими темпами залишають досить мало часу таким державам розробляти, формувати й максимально швидко й точно діяти в процесі поглиблення глобалізаційних перетворень та їх впливу на всі сфери суспільно-державного життя населення;  7 доведено, що в сучасних умовах розвитку нашої держави саме впровадження та поширення глобальної демократії є важливим аспектом для розвитку громадянського суспільства, становлення України як країни високого рівня розвитку як всередині, так і на міжнародній арені, й таким чином модернізацією держави, суспільства й публічного управління, як найбільш важливої сфери управління в ній;  обґрунтовано глобальну демократію як різновид всесвітніх глобалізаційних процесів, що забезпечують демократизацію суспільства, поширення демократичних цінностей, процедур і стандартів за межі національних держав, демократичний контроль над транснаціональними процесами, участь громадянського суспільства у глобальному управлінні та відповідність дій міжнародних інституцій демократичним принципам, які стають більш прозорими та підзвітними громадськості, а не лише урядам;  зазначено, що перспективи розвитку держави і суспільства в умовах глобальної демократії характеризуються суперечливістю, тому що з одного боку, вони відкривають можливості для розширення демократичної участі громадян, підвищення прозорості та ефективності публічного управління, з іншого – створюють ризики втрати національного суверенітету та пошуку нових механізмів реалізації публічної влади. 2. Проаналізовано сучасні підходи до ролі публічного управління в умовах глобальної демократії, зокрема: виявлено, що публічне управління в умовах глобальної демократії зазнає кардинальних змін, переходячи від бюрократичної парадигми до моделі «доброго врядування», що базується на відкритості, партнерстві та адаптивності, орієнтованої на громадянина, де головною метою є якісне надання послуг та забезпечення довіри населення до демократичних інститутів через партнерські взаємовідносини та спільну відповідальность за прийняття рішень влади, бізнесу та громадянського суспільства; доведено, що модернізація публічного управління в Україні в умовах глобальної демократії спрямована на адаптацію національної системи управління, використання сучасних технологій, як інструменту для зменшення корупції, підвищення прозорості (e-government) та реалізації принципів відкритості, верховенство права, захисту прав людини та інклюзивності; визначено, що публічне управління в державі в сучасних умовах – це не просто адміністрування, а динамічний процес забезпечення сталого розвитку, який поєднує ефективність, прозорість та активну участь громадян у прийнятті рішень, а тому актуальним постає питання його євроінтеграцію з метою наближення їх до світових стандартів. 3. На основі аналізу взаємодії держави та суспільства з’ясовано особливості перспектив взаємного розвитку держави і суспільства в умовах глобальної демократії, переході від ієрархічної до партнерської моделі взаємовідносин за умови формування правової держави та зрілого громадянського суспільства, які взаємозумовлюють одне одного. Перспектива полягає у переході до «сервісної держави», яка діє в інтересах громадян, а суспільство бере активну участь у вирішенні суспільно-державних питань та проблем. Цифровізація та використання цифрових технологій забезпечують підвищення прозорості, справедливості, законності в діяльності органів публічної влади, контролю за їх діяльністю з боку громадян (громадянського суспільства), що є запорукою запобігання авторитаризму та узурпації влади й забезпечення сталого розвитку, модернізації й трансформації українського суспільства й держави. 4. Визначено й доведено, що ефективна демократизація публічного управління в Україні можлива за умов адаптації системи державного управління до європейських стандартів та викликів сучасного розвитку, поєднання інституційних реформ, розвитку громадянського суспільства, впровадження цифрових інструментів для зменшення корупційних ризиків та спрощення отримання державних послуг, механізмів електронного урядування, децентралізації та розвитку місцевого самоврядування, партисипативного управління. Таким чином, зазначимо, глобалізація, всесвітні глобальні перетворення, й впровадження глобальної демократії шляхом демократизації всіх сфер суспільного життя та публічного управління, яке стає гнучким, реагуючи на швидкі зміни, посилюючи роль громадян у формуванні політики, як найбільш важливої сфери, що об’єднує державу та суспільство, формують нову архітектуру багаторівневого врядування, у якій національні уряди взаємодіють з міжнародними організаціями, транснаціональними корпораціями та глобальними мережами громадянського суспільства для досягнення цілей сталого розвитку, підвищення рівня життя суспільства й зміцнення авторитету України у світовому співтоваристві й, таким чином, створення демократичної, незалежної, ефективної та конкурентоспроможної держави. Description: Повертайленко Ю. В. Публічне управління в Україні в умовах глобальної демократії = Public Administration in Ukraine in the Context of Global Democracy : дис. … доктора філософії : спец. 281 «Публічне управління та адміністрування», галузь знань 28 «Публічне управління та адміністрування» / наук. керівник О. Н. Євтушенко ; ЧНУ ім. Петра Могили. Миколаїв, 2026. 253 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3282 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3281 Title: Методи та засоби формування контрольованих зон в бездротових комп’ютерних мережах Authors: Ухань, Є. О. Abstract: Дисертаційне робота присвячена розв’язанню науково-прикладної задачі підвищення ефективності захисту бездротових комп’ютерних мереж (БКМ) та управління радіопокриттям шляхом розроблення засобів й методів формування та аналізу безпеки контрольованих зон (КЗ). Обґрунтування актуальності роботи пов’язане з вразливістю БКМ до несанкціонованого доступу через поширення сигналу за межі зони фізичного контролю та необхідністю інтеграції фізичних заходів обмеження сигналу з логічними механізмами захисту. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю створення комплексних механізмів формування контрольованих зон (КЗ), які б поєднували фізичні методи обмеження сигналу з логічними та програмними засобами контролю периметра. Використання інтелектуального моніторингу та апаратних засобів корекції покриття, таких як джаммери, дозволяє локалізувати мережевий простір та мінімізувати ризики витоку інформації в умовах динамічного мережевого середовища. Метою дослідження є підвищення ефективності захисту бездротових комп’ютерних мереж та керованості радіопокриттям шляхом розроблення, удосконалення та розвитку методів формування контрольованих зон та аналізу безпеки, що інтегрують радіотехнічні, логічні та організаційні засоби протидії несанкціонованому доступу. Об’єкт дослідження – процес формування та функціонування контрольованих зон у локальних бездротових комп’ютерних мережах. Предмет дослідження: методи (фізичні, логічні, програмні) та засоби (джаммери, WIDS, протоколи безпеки) створення керованого та захищеного бездротового периметра. Методи дослідження: метод теоретичного аналізу стандартів IEEE 802.11, метод математичного моделювання затухання сигналу (ITU Indoor Model), методи мережевої сегментації (VLAN), методи автентифікації (SAE) та експериментальні методи вимірювання RSSI для оцінки точності меж КЗ. Наукова новизна отриманих результатів: − вперше розроблено метод позиціонування WiFi-джаммерів, який, на відміну від існуючих, реалізує нормалізацію покриття радіосигналу для формування контрольованої зони, що дозволяє локалізувати сигнал у приміщеннях зі складною геометрією без використання екранування; − удосконалено комбінований метод створення контрольованої зони, який, на відміну від існуючих, поєднує фізичне регулювання потужності передавача та логічну ідентифікацію пристроїв (цифровий відбиток пристрою), що дозволяє підвищити рівень виявлення несанкціонованих точок доступу під час атак типу «злий двійник» до 91,5 %, зберігаючи працездатність системи на рівні 88,5 % у складних завадових середовищах; − удосконалено модель формування контрольованої зони, яка, на відміну від існуючих, реалізує шестиетапний цикл від RF-моделювання до адаптивного управління трафіком, що забезпечує цілісність внутрішнього та зовнішнього периметрів мережі; − набув подальшого розвитку метод аналізу безпеки бездротового зв’язку за стандартами 3-го та 4-го поколінь, який, на відміну від існуючих, використовує штучний інтелект, що дозволяє динамічно змінювати рівні шифрування залежно від виявленого типу загрози. Практичне значення отриманих результатів полягає у розробленні методики формування та моніторингу КЗ на базі програмно-апаратних засобів, які дозволяють створювати захищені сегменти мережі у корпоративних, промислових та критичних інфраструктурах. Результати реалізовані у вигляді алгоритмів налаштування маршрутизаторів для стабілізації покриття в межах приміщення; системи WIDS-моніторингу несанкціонованих пристроїв на основі фільтрації MAC-адрес за «білими списками»; методики налаштування спрямованих антен та пересувних джаммерів для адаптивного керування периметром. Основні результати дисертаційної роботи впроваджено у НДР ЧНУ ім. Петра Могили «Розробка модулів автоматизації бездротових приладів відновлення пост-інфарктних, пост-інсультних пацієнтів в індивідуальних умовах віддаленої реабілітації» (№ держ. реєстрації 0121U109898) та у навчальний процес за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти на кафедрі комп’ютерної інженерії Чорноморського національного університету імені Петра Могили при проведенні лекційних занять та лабораторних робіт з дисциплін «Комп’ютерні системи» українською мовою та «Microcontrollers» англійською мовою (Акт впровадження від 04 червня 2025 р.) Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися та отримали схвалення на трьох міжнародних та трьох всеукраїнських науково-практичних конференціях. Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць, з них 1 публікація у періодичному науковому виданні, проіндексованому у Scopus, 3 статті у фахових виданнях України категорії Б, 6 тез доповідей на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, 1 свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір. У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження методів і засобів формування контрольованих зон у бездротових комп’ютерних мережах, показано взаємозв’язок дисертації з науково-дослідною роботою, визначено мету й завдання роботи, описано об’єкт, предмет і застосовані методи дослідження, а також наведено відомості про наукову новизну та практичне значення отриманих результатів. Додатково подано інформацію про особистий внесок здобувача та список опублікованих праць, що відповідають темі дисертаційного дослідження. Перший розділ присвячено аналізу наявних методів захисту БКМ: встановлено обмеження логічних протоколів щодо атак фізичного рівня та обґрунтовано необхідність переходу до комплексного формування КЗ. Окреслено невирешені проблеми: ідентифікація прихованих вузлів; динамічна адаптація потужності; затримка в Zabbix. Поставлено задачі дослідження. У другому розділі розроблено методи та засоби формування та керування контрольованими зонами: вперше розроблено математичну модель затухання сигналу (ITU-R P.1238), методи нормалізації покриття, логічну сегментацію мережі через VLAN та особливості автентифікації WPA3 SAE. У третьому розділі розроблено програмно-апаратні засоби та наведено застосування маршрутизаторів MikroTik CCR2116 як мережевого ядра, інтеграцію моніторингу Zabbix з системою керування базами даних (СКБД) PostgreSQL та створення активного модуля протидії (джаммера) на базі ESP32. Четвертий розділ присвячений експериментальним дослідженням: проведено калібрування RF-моделі (уточнення коефіцієнтів N = 31,2 та Lf = 11,5 дБ), стабілізації периметра при потужності 8 дБм та оцінку ефективності джаммінгу (час реакції системи – 2,15 с). Узагальнено отримані результати дослідження, що підтвердили ефективність поєднання програмного обмеження потужності та адаптивного пригнічення сигналів для створення захищеного бездротового середовища. У висновках узагальнено основні результати дослідження та встановлено перспективні напрями використання розроблених та вдосконалених методів, моделей та засобів захисту локальних бездротових мереж. Description: Ухань Є. О. Методи та засоби формування контрольованих зон в бездротових комп’ютерних мережах = Methods and means of controlled zones' forming in wireless computer networks : дис. …д-ра філософії : спец. «Комп’ютерна інженерія», галузь знань 12 «Інформаційні технології» / наук. керівник І. М. Журавська ; ЧНУ ім. Петра Могили. Миколаїв, 2026. 115 с. Thu, 01 Jan 2026 00:00:00 GMT https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3281 2026-01-01T00:00:00Z