https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3251 2026-06-11T06:45:45Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3268 Title: Олімпійська освіта у фізичному вихованні: проблеми та перспективи розвитку Authors: Вербицький, В.; Головаченко, І.; Бондаренко, І. Abstract: У статті досліджено олімпійську освіту як важливу складову фізичного виховання учнівської молоді в умовах сучасних соціокультурних трансформацій. Проаналізовано нормативно-правові засади розвитку фізичної культури і спорту, а також наукові підходи до впровадження олімпійських ідей у навчально-виховний процес. Визначено, що олімпійська освіта сприяє формуванню ціннісних орієнтацій, розвитку мотивації до занять фізичною культурою і спортом, становленню здорового способу життя та гармонійному розвитку особистості. Узагальнено досвід вітчизняних і зарубіжних дослідників щодо реалізації олімпійської освіти, зокрема в контексті інтеграції міждис циплінарних підходів і використання інноваційних педагогічних технологій, таких як STEAM-освіта та інтерактивні методи навчання. Виявлено основні проблеми, серед яких недостатній рівень популяризації олімпійського руху, фрагментарність інтеграції олімпійських знань у зміст шкільного фізичного виховання, обмежена підготовленість педагогічних кадрів та низький рівень обізнаності учнів щодо видатних спортсменів і цінностей олімпізму. Окремо акцентовано увагу на недостатньому рівні інформаційного висвітлення подій олімпійського руху, що знижує інтерес молоді до спортивної діяльності та ускладнює формування стійкої мотивації до занять фізичною культурою. Обґрунтовано перспективи розвитку олімпійської освіти, що полягають у її системній інтеграції в освітній процес, удосконаленні професійної підготовки педагогів, активізації інформаційно-просвітницької діяльності та розширенні співпраці закладів освіти зі спортивними організаціями. Наголошено на доцільності впровадження підходів критичної педагогіки як засобу підвищення ефективності олімпійської освіти та формування соціально відповідальної особистості. Description: Вербицький В., Головаченко І., Бондаренко І. Олімпійська освіта у фізичному вихованні: проблеми та перспективи розвитку. Перспективи та інновації науки. 2026. № 4 (62). С. 360–369. (Педагогіка). DOI: 10.52058/2786-4952-2026-4(62)-360-369 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3267 Title: Засоби фізкультурно-спортивного відновлення в річній підготовці спортсменів високої кваліфікації Authors: Вербицький, В.; Головаченко, І.; Бондаренко, І. Abstract: У статті розглянуто актуальну проблему оптимізації трену-вального процесу спортсменів високої кваліфікації шляхом раціонального застосування засобів фізкультурно-спортивного відновлення. Визначено, що сучасний спорт вищих досягнень характеризується високими обсягами та інтенсивністю навантажень, що зумовлює необхідність ефективної організації відновлювальних процесів для підтримання працездатності та профілактики перенапруження і травматизму. Узагальнено підходи до трактування віднов-лення як багатовимірного процесу, що включає фізіологічні, психологічні, емо-ційні та соціальні компоненти. Проаналізовано класифікацію засобів відновле-ння за характером впливу (активні, пасивні, проактивні) та за часом застосування (негайні, короткострокові, тренувальні). Обґрунтовано провідну роль педагогіч-них засобів, що передбачають раціональне поєднання навантаження і відпо-чинку, індивідуалізацію підготовки та оптимальну побудову тренувального процесу. Встановлено, що медико-біологічні та психологічні засоби є ефектив-ним доповненням до педагогічних впливів. Окреслено значення комплексного застосування відновлювальних заходів у структурі річного макроциклу підготовки, зокрема використання відновлювальних мікроциклів після інтен-сивних навантажень і змагань. Визначено, що у видах спорту, пов’язаних із витривалістю, проблема відновлення набуває особливої актуальності, що потребує впровадження індивідуалізованих програм з урахуванням специфіки виду спорту та особливостей спортсменів. Підкреслено, що найбільш поширеними засобами відновлення є гідратація, раціональне харчування, сон,активний відпочинок, масаж і компресійний одяг, однак жоден із них не є універсальним, що зумовлює необхідність їх комбіну-вання. Зазначено недостатню розробленість єдиних науково обґрунтованих підходів до планування відновлення та окреслено перспективи подальших досліджень у напрямі створення індивідуалізованих програм відновлення спортсменів. Description: Вербицький В., Головаченко І., Бондаренко І. Засоби фізкультурно-спортивного відновлення в річній підготовці спортсменів високої кваліфікації. Перспективи та інновації науки. 2026. № 4 (62). С.348–359. (Педагогіка). DOI: 10.52058/2786-4952-2026-4(62)-348-359 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3266 Title: Моделювання як метод досліджень у веслувальних видах спорту в системі професійної підготовки бакалаврів і магістрів Authors: Бондаренко, І.; Вербицький, В.; Бондаренко, О. Abstract: У статті здійснено теоретичне обґрунтування та узагальнення підходів до використання моделювання як методу наукових досліджень у веслувальних видах спорту в контексті професійної підготовки здобувачів вищої освіти. Встановлено, що в умовах реалізації Стратегії розвитку фізичної культури і спорту до 2028 року актуалізується проблема недостатнього рівня науково-методичного супроводу підготовки спортсменів, що зумовлює необхідність впровадження сучасних наукових підходів, зокрема моделювання. Підкреслено, що моделювання виступає універсальним інструментом дослідження, який дозволяє аналізувати, прогнозувати та оптимізувати тренувальний і змагальний процеси. З’ясовано, що у веслувальних видах спорту моделі спортсмена, тренувального процесу та змагальної діяльності забезпечують визначення оптимальних параметрів технічної, фізичної та функціональної підготовленості. Представлено сучасні наукові підходи до моделювання, включаючи математичні, біомеханічні, гідродинамічні та комп’ютерні і віртуальні моделі, які дозволяють підвищити ефективність підготовки спортсменів і точність прогнозування результатів. Визначено ключові показники змагальної діяльності веслярів (швидкість, темп, кількість гребків, розподіл зусиль), що є основою побудови індивідуалізованих моделей. Обґрунтовано доцільність впровадження дисципліни «Моделювання і прогнозування в спорті» у систему підготовки фахівців фізичної культури і спорту з метою формування сучасних професійних компетентностей та підвищення рівня їхньої готовності до практичної діяльності. Узагальнення результатів дослідження свідчить, що застосування моделювання сприяє індивідуалізації тренувального процесу, підвищенню ефективності змагальної діяльності та забезпеченню конкурентоспроможності спортсменів на міжнародному рівні. Результати можуть бути використані для вдосконалення освітніх програм і системи наукового супроводу у спорті. Description: Бондаренко І., Вербицький В., Бондаренко О. Моделювання як метод досліджень у веслувальних видах спорту в системі професійної підготовки бакалаврів і магістрів. Перспективи та інновації науки. 2026. № 4 (62). С. 300–311. (Педагогіка). DOI: 10.52058/2786-4952-2026-4(62)-300-311 2026-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/3265 Title: Створення та діяльність одновідомчих центрів із розвитку олімпійських видів спорту в Одеській області (результати наукової розвідки) Authors: Приходько, В. В.; Долбишева, Н. Г.; Кощеєв, О. С.; Бондаренко, І. Г.; Чухловіна, В. В.; Міфтахутдінова, Д. А. Abstract: У статті розглядається досвід роботи зі створення й ефективної діяльності відомчих центрів із розвитку олімпійських видів спорту в Одеській області, який є цінним для вдосконалення роботи окремих регіонів України. Мета дослідження – розкрити та проаналізувати досвід створення й результати діяльності одно відомчих центрів із розвитку олімпійських видів спорту в Одеській області в період 1969–1977 рр. Матеріал та методи дослідження. Дослідження організоване в Придніпровській державній академії фізичної культури і спорту. Основна частина дослідження проведена у фондах Одеського обласного державного архіву й охоплювала вивчення службових документів організацій області з розвитку спорту. Результати. Під час дослідження було встановлено, шо наприкінці 1960-х і в 1970-х роках в Одеській області були створені і протягом восьми років успішно діяли так звані одновідомчі центри з розвитку олімпійських видів спорту (ОВЦ). Ідея полягала в тому, що лише ті олімпійські види спорту, які мали гарну перспективу свого розвитку, були включені до складу ОВЦ. У такий спосіб спортсмени та їх тренери з усіх спортивних товариств мали перейти до однієї спортивної організації, де й утворювалася так звана піраміда цього виду спорту у формі не області, а ОВЦ. Отже, в Одеській області за радянських часів було фактично впроваджено той спосіб менеджменту, що присутній капіталізму. А саме – конкуренція серед тренерів, а не спортивних організацій. Це й була та інновація, яка забезпечила швидкий підйом спортивних результатів. Аналіз підсумків участі в олімпіадах за кількістю медалей свідчить, що в період існування ОВЦ було забезпечене стрімке зростання результатів кращих одеських спортсменів. Діяльність ОВЦ за підсумками року оцінювалася за такими показниками: кількість осіб, які займаються в ОВЦ; кількість осіб, які займаються в ОВЦ на один вид програми; кількість балів, набраних спортсменами ОВЦ у змаганнях керівних організацій; кількість балів, набраних спортсменами ОВЦ в першостях радянських часів; кількість балів, набраних спортсменами на змаганнях вищих організацій, поділених на кількість тренерів, котрі виставляли цих спортсменів; кількість балів, набраних спортсменами ОВЦ у змаганнях керівних організацій, поділених на число видів програми в цьому виді спорту; кількість учасників внутрішніх змагань, поділених на число тренерів ОВЦ, які працюють у цьому виді спорту. Зокрема, шість одеських спортсменів на іграх ХХ Олімпіади, які потрапили до складу збірної СРСР, завоювали 4 золоті і 1 бронзову нагороду, встановивши 2 світові й олімпійські рекорди. Умовно кажучи, ці шість одеських спортсменів виступили краще за збірні України зразка 2000 р. (у Сіднеї – 3 золоті медалі), 2016 р. (у Ріо-де-Жанейро – 2 золоті медалі) і 2021 р. (у Токіо – 1 золота нагорода) чисельністю відповідно 230, 206 і 158 атлетів. Висновки. Встановлено, що на сторінках наукових і періодичних видань і в архівних матеріалах не вдалося знайти опису логіки, якою керувалися ініціатори «Одеського експерименту», тож залишається поле для тлумачення витоків зазначеного у статті досвіду. Єдине, що можна впевнено стверджувати, це те, що проведений в Одесі в часи побудови в країні розвиненого соціалізму натурний організаційний експеримент щодо вдосконалення системи підготовки спортсменів за своєю ідеєю і якістю організаційної роботи значно, на десятиліття випереджав свій час. Так чи інакше, але за роки державної незалежності в Україні не відбулося жодної подібної за масштабами спроби, яка була б результатом ініціативи спортивного керівництва окремої області як втілення бажання якісно, по-новому розвивати спорт вищих досягнень на своїй території. Доведено, що переведення особистості тренера і спортсмена на перший план спортивного життя (адже головними і в той час, і на тепер розглядаються спортивні організації) є кроком, що характерний для ринкового способу господарювання, побудованого на умовах жорсткої конкуренції між творчими і яскравими особистостями. Така конкуренція, очевидно, була неприродньою в умовах розбудови соціалізму. Як видно, переходу до подібної конкуренції між фахівцями все ще остерігаються навіть в умовах сучасної України. Description: Створення та діяльність одновідомчих центрів із розвитку олімпійських видів спорту в Одеській області (результати наукової розвідки) / В. В. Приходько, Н. Г. Долбишева, О. С. Кощеєв, І. Г. Бондаренко, В. В. Чухловіна, Д. А. Міфтахутдінова. Фізичне виховання та спорт. 2024. Вип. 1. С. 281–294. DOI: 10.26661/2663-5925-2024-1-39 2024-01-01T00:00:00Z