https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1490 2026-04-11T10:35:13Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1731 Title: Категорія «Європейська інтеграція Західних Балкан» у міжнародних відносинах Authors: Кравченко, Д. Abstract: У статті автор розглядає терміни щодо позначення Балканського регіону у вітчизняній та зарубіжній літературі та джерелах, країнах пострадянського простору, доктринах, дипломатичній практиці, зовнішньополітичних уявленнях міжнародних акторів. Увага звертається на географічних, історико-політичних, державних, етнічних, інтеграційних аспектах, що породили у використанні значну кількість термінів для позначення Балканського регіону. В період холодної війни виникло поняття Центральна та Південно-Східна Європа. Розпад біполярної системи, криза та розпад Югославії в 90-х роках ХХ століття внесло ще декілька вживаних термінів – постюгославський простір, країни колишньої Югославії, які на сьогодні представляють постконфліктну зону, що зробила крок до європейського способу життя, і де активність ЄС є найбільш високою. Найбільш прийнятним в дипломатичній практиці є використання терміну Південно-Східна Європа – географічне визначення без політико-ідеологічного підтексту, яке об’єднує країни в одну групу в контексті трансформаційних перетворень та взаємодій. Євроінтеграційні процеси в регіоні дали імпульс новому терміну – Західні Балкани. Зосереджується увага на дослідженні та аналізі поняття «євроінтеграція Західних Балкан» у сучасних міжнародних відносинах. Визначено загальне та особливе в політиці розширення ЄС щодо балканських країн. Вказується, що євроінтеграція Балкан необхідна як важлива складова стабільності, каталізатор примирення, добросусідства та добрих політичних відносин, як допомога в подоланні націоналізму та нетерпимості, сприяння взаєморозумінню та політичному діалогу в регіоні, економічному процвітанню та верховенству права. Важливою є нова методологія розширення ЄС, що дає можливість пришвидшити процес вступу. Terms related to the designation of the Balkan region in domestic and foreign sources and literature, countries of the post-Soviet space, doctrines, diplomatic practice, foreign policy ideas of international actors are studied. Attention is drawn to geographical, historical-political, state, ethnic, integration aspects, which gave rise to the use of a significant number of terms to denote the Balkan region. During the Cold War, the concept of Central and South-Eastern Europe arose. The collapse of the bipolar system, the crisis and the disintegration of Yugoslavia in the 90s of the 20th century introduced several more used terms – the post-Yugoslav space, the countries of the former Yugoslavia, which today represent the post-conflict zone that has taken a step towards the European way of life, and where the activity of the EU is the highest. The most acceptable in diplomatic practice is the use of the term South-Eastern Europe – a geographical definition without a political and ideological connotation, which unites countries into one group in the context of transformational transformations and interactions. European integration processes in the region gave impetus to a new term – the Western Balkans. Attention is focused on research and analysis of the concept of «European integration of the Western Balkans» in modern international relations. General and special aspects of the EU enlargement policy regarding the Balkan countries are defined. It is indicated that the European integration of the Balkans is necessary as an important component of stability, a catalyst for reconciliation, good neighbourliness and good political relations, as an aid in overcoming nationalism and intolerance, promoting mutual understanding and political dialogue in the region, economic prosperity and the rule of law. The new EU enlargement methodology, which makes it possible to speed up the accession process, is important. Description: Кравченко Д. Категорія «Європейська інтеграція Західних Балкан» у міжнародних відносинах / Д. Кравченко // Acta de Historia & Politica : Saeculum XXI. – 2023. – Vol. V. – Р. 26–33. – Bibliogr. at the end of the art. 2023-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1730 Title: Міжкультурна комунікація як основа налагодження мирних відносин Authors: Бабіна, В.; Кудлай, І. Abstract: The culture of any nation does not develop in isolation from the cultures of other nations, but is naturally in the context of the world cultural process. For centuries, Ukrainians have been creating their own original culture, inheriting the cultural values of their ancestors, adopting and creatively comprehending the heritage of other peoples. One of the most important factors contributing to the successful development of national cultures is the assimilation of the artistic experience of other peoples. The intensity and fruitfulness of this process are ensured by socio-economic ties, due to the desire of peoples for mutual understanding and mutual enrichment. The article examines the problem of international cultural interaction as a basis for establishing peaceful relations between subjects of international law. The main components of intercultural diversity of the world and intercultural communication, as well as ensuring the cultural diversity of mankind is described. In the article, the author analyzes theoretical and practical approaches to the study of modern problems of international cultural relations. Communication between cultures should be aimed at the development of a constructive, balanced dialogue, equal in relation to representatives of other cultures. As a result of the research, it was concluded that two trends can be identified in modern cultural exchange. On the one hand, there is an active expansion of the communicative space, which includes more and more new countries, representatives of the general public, and various social groups. However, on the other hand, dialogue in the cultural sphere cannot be called equal and mutually beneficial for many participants in this process. But in any case, intercultural communication serves as the basis for establishing a peaceful dialogue between countries. Культура будь-якого народу розвивається не ізольовано від культур інших народів, а закономірно перебуває в контексті світового культурного процесу. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів. Досягнення глобалізації поставили міжкультурну відповідність на найважливіші місця багатьох досліджень. Одним із найважливіших факторів, що сприяє успішному розвитку національних культур, є засвоєння художнього досвіду інших народів. Інтенсивність і плодотворність цього процесу забезпечуються соціальноекономічними зв’язками, обумовленими прагненням народів до взаєморозуміння та взаємозбагачення. В статті досліджується проблема міжнародної культурної взаємодії як основи налагодження мирних відносин між суб’єктами міжнародного права. Охарактеризовано основні компоненти міжкультурного різноманіття світу та міжкультурної комунікації, а також забезпечення культурного різноманіття людства. Також проведено аналіз теоретичних та практичних підходів до вивчення сучасних проблем міжнародних культурних зв’язків. Комунікація між культурами повинна бути спрямована на розвиток конструктивного, зваженого діалогу, рівноцінного стосовно представників інших культур. В результаті дослідження зроблено висновки, що у сучасному культурному обміні можна виявити дві тенденції. З одного боку, відбувається активне розширення комунікативного простору, до якого включаються дедалі нові країни, представники широкої громадськості, різних соціальних груп. Проте, з іншого боку, діалог у культурній сфері для багатьох учасників цього процесу не можна назвати рівноцінним та взаємовигідним. Але у будь-якому випадку міжкультурна комунікація виступає основою налагодження мирного діалогу між країнами. Description: Бабіна В. Міжкультурна комунікація як основа налагодження мирних відносин / В. Бабіна, І. Кудлай // Acta de Historia & Politica : Saeculum XXI. – 2023. – Special Issue. – Р. 114–120. – Bibliogr. at the end of the art. 2023-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1729 Title: Інформаційні війни і кібервійни КНР Authors: Рура, О.; Шинкарук, Н. Abstract: The article discusses the specifics of China’s conduct in information and cyber warfare. Chinese official media promote Russian narratives regarding aggression against Ukraine. While not officially supporting Russia in the war, China conducts disinformation attacks on social media, taking into account the blocking of Russian media resources. China’s cooperation with Russia in information warfare aims to create a positive image of Putin and his regime in the war, as well as to discredit the collective West and Ukraine among the Chinese population and foreign consumers of new media. In the military dimension, China’s interest in information warfare began after the US victory in the First Gulf War (1990-1991). The success of the US was the result of information technologies and the total dominance they could provide on the battlefield. From this moment, the People’s Liberation Army of China (PLA) started to invest significantly in developing its concepts of information warfare. China’s strategic influence operations increasingly target the European Union, especially Central and Eastern European countries. Taiwan is the biggest victim of the People’s Republic of China in carrying out information warfare. Taiwan is highly vulnerable to Chinese cyber aggression. China’s doctrine calls for extensive use of cyber tools in preparing for, executing, and dealing with the consequences of military actions against the island. These operations are ongoing and will gain popularity and aggression as tensions escalate in the Taiwan Strait, including possible attacks. The Russian-Ukrainian war presented a golden opportunity for China to launch cyber-attacks against Taiwan, aiming to demoralize the Taiwanese and incline them towards voluntary reunification with mainland China. The Russian invasion of Ukraine was meant to serve as an example of the unwillingness and inability of the US to support its allies during armed conflicts. For Europe and the US, the attack on the island was supposed to serve as a distraction from Russian military crimes in Ukraine and act as a deterrent against a new war. У статті розкрито особливості ведення інформаційних та кібервійн КНР. Китайські офіційні ЗМІ просувають російські наративни стосовно агресії проти України. Офіційно не підтримуючи бік РФ у війні, КНР проводить дезінформаційні атаки у соціальних мережах, враховуючи блокування російських медіа ресурсів. Співпраця Китаю із Росією у інформаційній війні спрямована на формування позитивного образу Путіна і його режиму у війні, а також дискредитація колективного Заходу та України серед китайського населення, а також іноземних споживачів нових медіа. У військовому вимірі інтерес Китаю до інформаційної війни почався після перемоги США у війні в Перській затоці (1990-1991 рр.). Успіх США став результатом інформаційних технологій і тотального домінування, яке вони змогли забезпечити у бойовому просторі. З цього моменту НВАК почала серйозно інвестувати і розробляти власні концепції інформаційної війни. Операції стратегічного впливу Китаю все частіше націлені на Європейський Союз, особливо на країни Центрально-Східної Європи. Найбільшою жертвою Китайської народної республіки у здійсненні інформаційної війни є Тайвань. Тайвань катастрофічно вразливий до китайської кіберагресії. Китайська доктрина закликає до широкого використання кіберзасобів при підготовці, виконанні і ліквідації наслідків військових дій проти острова. Ці операції вже тривають і будуть набувати популярності та посилення агресії в міру ескалації напруженості в Тайванській протоці, включаючи можливі напади. Російсько-українська війна стала гарною нагодою для здійснення кібератак КНР проти Тайваню, що покликана деморалізувати тайванців та схилити їх до добровільного об’єднання з материковим Китаєм. Російське вторгнення в Україну мало стати прикладом небажання та неспроможності США підтримати своїх союзників під час збройних конфліктів. Для Європи та США інформаційна атака на острів мала стати відволікаючим фактором від російських військових злочинів в Україні, а також актом залякуванням новою війною. Description: Рура О. Інформаційні війни і кібервійни КНР / О. Рура, Н. Шинкарук // Acta de Historia & Politica : Saeculum XXI. – 2023. – Special Issue. – Р. 105–113. – Bibliogr. at the end of the art. 2023-01-01T00:00:00Z https://dspace.chmnu.edu.ua/jspui/handle/123456789/1728 Title: Використання соціальних медіа як інструменту сучасної гібридної війни Authors: Кучмій, О.; Фролова, О. Abstract: The modern security architecture is formed under the influence of a number of new factors and threats, among which the most dangerous are hybrid wars, an important feature of which is the active use of information methods of confrontation, which involve a situational combination of various means of conducting information warfare, conducting informational and psychological operations, conducting propaganda campaigns, as well as modern technological achievements, in particular, artificial intelligence technologies, to carry out large-scale attacks, which are becoming increasingly difficult to resist. The most dynamic space of confrontation between the actors of international relations today is social media, which open unique opportunities for carrying out large-scale, complex, multidimensional cross-border cybernetic and informational-psychological attacks on states and state institutions, as well as on individuals. The main advantages of using social media include the scale of audience coverage, accessibility, speed of information dissemination, anonymity, the ability to exchange large amounts of data, and the absence of geographical or content restrictions. The purpose of the article is to study the theory and practice of using social media as an effective tool of hybrid warfare in the modern world. Taking into account the relevance of this topic, the article considers the main characteristics of social media from the standpoint of their use in hybrid wars, analyzes the most common ways, methods and techniques of using social media in hybrid warfare, defines the specifics of the use of “social cyberattacks”, “astroturfing”, internet trolling. The scientific work also presents an analysis of the use of social networks and messengers in the hybrid war of the Russian Federation against Ukraine on the example of YouTube and Telegram and shows how Russian propaganda media use them to increase the audience and simplify the delivery of manipulative and false information to consumers in Russia itself and in Ukraine and the world. Сучасна архітектури безпеки формується під впливом низки нових чинників і загроз, серед яких найбільш небезпечними виступають гібридні війни, важливою рисою яких є активне використання інформаційних методів протиборства, що передбачають ситуативне поєднання різних засобів ведення інформаційної війни, проведення інформаційно-психологічних операцій, здійснення пропагандистських кампаній, а також сучасних технологічних досягнень, зокрема, технологій штучного інтелекту, для здійснення масштабних атак, протистояти яким стає дедалі складніше. Найбільш динамічним простором протистояння акторів міжнародних відносин нині виступають соціальні медіа, що відкривають унікальні можливості для здійснення масштабних, комплексних, багатовимірних транскордонних кібернетичних та інформаційно-психологічних атак як на держави та державні інститути, так й на окремих осіб. До основних переваг використання соціальних медіа відноситься масштабність охоплення аудиторії, доступність, швидкість поширення інформації, анонімність, можливість обміну великими масивами даних, відсутність географічних або змістових обмежень. Метою статті є дослідження теорії і практики використання соціальних медіа як ефективного інструменту гібридної війни у сучасному світі. Враховуючи актуальність даної теми, у статті розглянуто основні характеристики соціальних медіа з позиції їх використання у гібридних війнах, проаналізовано найбільш поширені способи, методи і прийоми використання соціальних медіа у гібридному протиборстві, визначено специфіку застосування «соціальних кібератак», «астротурфінгу», інтернет-тролінгу. У науковій праці також представлено аналіз використання соціальних мереж і месенджерів у гібридній війни РФ проти України на прикладі YouTube та Telegram та показано, як російські пропагандистські ЗМІ використовують їх для збільшення аудиторії та спрощення донесення маніпулятивної та брехливої інформації до споживачів як у самій Росії, так й в Україні та світі. Description: Кучмій О. Використання соціальних медіа як інструменту сучасної гібридної війни / О. Кучмій, О. Фролова // Acta de Historia & Politica : Saeculum XXI. – 2023. – Special Issue. – Р. 93–104. – Bibliogr. at the end of the art. 2023-01-01T00:00:00Z