Соціальний капітал як фактор підвищення спроможності територіальних громад в ході реформи децентралізації

Abstract

У статті розглянуто основні теорії соціального капіталу та їх практичне значення для ефективного функціонування спроможних територіальних громад в Україні. Зокрема, з’акцентовано увагу на ідеях соціального капіталу П. Бурдьє, Дж. Коулмана, Г. Лоурі, Р. Патнема, Ф. Фукуями, Л. Хеніфен. В процесі аналізу розвитку ідей соціального капіталу, приділено увагу його функціям, рівням та складовим. Підкреслено, що соціальний капітал є як позитивним ресурсом для розвитку громад, так може набувати деструктивних форм при неправильному чи маніпулятивному використанні. Виокремлено необхідні передумови для формування соціального капіталу – високий рівень довіри серед громадян і органів місцевої влади, наявність міцних соціальних зв’язків, що можуть виступати ефективними каналами інформування. Зазначено, що саме поняття «соціальний капітал» відповідно до різних підходів набуває різних смислів і дефініцій. Тому досить важко сформувати єдиний алгоритм вимірювання соціального капіталу для громад. Безумовно, в процесі становлення ОТГ в Україні, формування соціального капіталу є одним із головних напрямків розвитку соціальної сфери громад. Адже, соціальний капітал не може існувати відокремлено від фізичного і людського капіталу, а становить важливу складову ресурсності громади. Формування соціального капіталу і якісне його впровадження стає можливим за умови партнерських відносин між публічною владою та громадою. В подальших дослідженнях пропонується звернути увагу на створення моделі соціального капіталу ефективного для українських громад, також системи вимірювання соціального капіталу та його можливих ризиків.